Роль дифузно – зважених зображень магнітно-резонансної томографії при контролі якості радіохірургічного лікування вторинних пухлинних уражень печінки

Abstract

Визначення ролі дифузно-зваженої магнітно-резонансної томографії (ДЗ-МРТ) при контролі якості радіохірургічного лікування вторинних пухлинних уражень печінки. Проведено вивчення динаміки кількісних показників дифузії гістологічно верифікованих метастазів печінки у 37 пацієнтів, що пройшли курс радіо­хірургічного лікування. Використані параметри дифузно-зважених зображень з SE-планарним зображенням (EPI): матриця 192x128, TR — 8464, TE — 80, товщина зрізу — 2 мм, промі­жок — 8 мм. Застосовано значення b-фактора: b=0,800 с/мм2. Виявлено 88 метастатичних вогнищ, що на ДЗ-МРТ-зображеннях візуалізувалися при всіх значеннях b-фактора (0,800) і мали високу інтенсивність сигналу і чіткіші контури, навіть у разі нечіткої візуалізації вогнищ на Т1- та Т2-зважених зображеннях. На реконструйованих ADC-картах метастатичні вогнища мали гетерогенно знижену інтенсивність, кількісний показник ADC варіював у межах 0,9±0,2·10-3 с/мм2. Середнє значення ADC на постопераційному етапі становило 1,5±0,4·10-3 с/мм2. На відміну від метастатичних вогнищ, середнє значення ADC для кіст становило 2,4±0,2·10-3 с/мм2, для гемангіом — 2,1±0,2·10-3 с/мм2. Методика ДЗ-МРТ — швидка імпульсна послідовність, що значно підвищує інформативність у виявленні та диференціації від метастатичних вогнищевих утворень доброякісного походження, прогностичну цінність позитивного результату порівняно з контрастно посиленими зображеннями. Вимірюваний коефіцієнт дифузії (ADC) як кількісний показник дозволяє диференціювати продовження або процеси регресу локального вогнища до і після радіохірургічного лікування.