Аналіз перинатальної патології передчасно народжених дітей з пароксизмальними станами

Abstract

Актуальність. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я щорічно у світі близько 15 мільйонів дітей народжуються раніше фізіологічного терміну гестації. Внаслідок морфо-функціональної незрілості організму у передчасно народжених дітей відмічається висока ймовірність формування патології органів чи систем, частота якої різниться залежно від гестаційного віку при народженні. Одними з перших клінічних проявів перинатальної патології у новонароджених дітей є пароксизмальні стани, частота виникнення яких суттєво збільшується у дітей, які народилися передчасно. Мета. Провести аналіз особливостей перинатальної патології у передчасно народжених дітей різного гестаційного віку з пароксизмальними станами. Матеріали і методи. Проведено одноцентрове проспективне дослідження, що включало вивчення особливостей клінічного стану 105 передчасно народжених дітей з різноманітними пароксизмальними станами. І групу дослідження склали 32 дитини з гестаційним віком 24-28 тижнів, ІІ групу – 52 дитини з гестаційним віком 29-32 тижня, ІІІ групу – 21 дитина з гестаційним віком 33-36 6/7 тижнів. Діти обстежені після отримання письмової згоди батьків з дотриманням основних етичних принципів проведення наукових медичних досліджень та схвалення програми дослідження Комісією з питань біомедичної етики НМАПО імені П. Л. Шупика. Результати. Встановлено, що передчасно народжені діти мають поєднану перинатальну патологію, структура та клінічні особливості якої залежать від гестаційного віку. Так, у дітей з ГВ 24-28 тижнів основне місце у структурі перинатальної патології займали ретинопатія недоношених (62,5 %), анемія недоношених (53,1 %) бронхолегенева дисплазія (53,1 %), а також поєднана інфекційна патологія (46,9 %). Серед перинатальних пошкоджень центральної нервової системи та неврологічних ускладнень провідні позиції посідали неонатальна церебральна ішемія (21,9 %), перивентрикулярна лейкомаляція (21,5 %) та вентрикулодилятація (18,8 %). У дітей з ГВ 29-32 тижня, порівняно з попередньою групою, достовірно менша частота формування бронхолегеневої дисплазії (53,1 проти 11,5 %, рІ-ІІ < 0,0001) та ретинопатії недоношених (62,5 проти 23,1 %, рІ-ІІ = 0,0003), а також тенденції до зменшення частоти розвитку синдрому респіраторного розладу та анемії недоношених. Не встановлено достовірної різниці щодо частоти розвитку неонатальної церебральної ішемії (21,9 vs. 28,8 %, рІ-ІІ > 0,05 та 21,9 vs. 28,6 %, рІ-ІІI > 0,05), внутрішньошлуночкових крововиливів І-ІІ ступеня (9,4 проти 7,7 %, рІ-ІІ > 0,05) та ІІІ-IV ступеня (6,3 проти 5,8 %, рІ-ІІ > 0,05), перивентрикулярної лейкомаляції (12,5 проти 17,3 %, рІ-ІІ > 0,05) та менінгіту (3,1 проти 1,9 %, рІ-ІІ > 0,05). У дітей з ГВ 33-36 6/7 тижня, порівняно з новонародженими І групи дослідження, встановлено достовірно меншу частоту формування анемії недоношених (4,7 проти 53,1 %, рІІІ-І = 0,0001) та ретинопатії недоношених (4,7 проти 62,5 %, рІІІ-І < 0,0001). Виявлена тенденція до зменшення частоти перивентрикулярної лейкомаляції (4,7 % vs. 12,5%, рІII-І > 0,05 та 4,7 % vs. 17,3 %, рІII-ІI > 0,05) при відсутності внутрішньошлуночкових крововиливів ІІІ-IV ступеня та структурної епілепсії. Висновки. Встановлено, що перинатальна патологія у передчасно народжених дітей з пароксизмальними станами є поєднаною, а її структура визначається ступенем мофро-функціональної незрілості організму. Гестаційно залежними захворюваннями є ретинопатія недоношених, анемія недоношених, синдром респіраторного розладу та бронхолегенева дисплазія. Незважаючи на зміну структури та зменшення ступеня тяжкості перинатальної патології при збільшенні ГВ, передчасно народжені діти усіх гестаційних груп складають групу ризику щодо формування пароксизмальних станів та неврологічних ускладнень, що необхідно враховувати при створенні індивідуалізованої програми виходжування. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.