Фактори ризику дистанційного навчання та механізми їх запобігання. Прийняття рішень під час технологічного процесу

Abstract

Сучасний освітній процес надзвичайно складний технологічний процес, успіх якого залежить від корекції безлічі факторів. Уважається, що в процесі проектування та функціонування системи дистанційного навчання (ДН) щонайменше необхідно враховувати до 10 факторів ризику: різнорідність груп суб’єктів навчання з точки зору стану здоров’я, освітніх запитів, рівня соціальної захищеності. В зв’язку з цим виникає необхідність у розробленні різнорідних і різнорівневих навчальних і діагностичних матеріалів із кожної навчальної дисципліни. Крім того, необхідно розробити різні моделі навчання в системі ДН – в залежності від того освітнього маршруту, що потрібен для конкретної ситуації; планування кількісного й якісного складу суб’єктів навчання (труднощі в плануванні кадрового складу педагогічних і науково-педагогічних працівників системи ДН); забезпечення технічного та психолого-педагогічного аспектів навчання; вирішення проблем успішної адаптації до діяльності в системі методистів- консультантів тощо. В низці випадків ризик використання технологій дистанційного навчання для курсів, із різних причин не відповідає специфіці системи ДН (СДН). Сьогодні на ринку представлено значну кількість алгоритмів, технологічних схем, програмних продуктів, рекомендованих до використання в процесі дистанційного навчання. Але якість підготовки фахівців як в додипломній, так і післядипломній освіті залишається невисокою. Зрозуміло, що в принципі й взагалі успішність навчання в системі ДН залежить від серйозності підготовки викладачів, їх професійної позиції, вміння працювати в іншій освітній парадигмі. Але в більшості випадків вибір конкретної технології передавання знань та своєчасна зміна акцентів передавання знань вирішує загальну якість навчання. Хоча в загальному випадку прямих рекомендацій визначення технології передавання знань у конкретних випадках не існує.