Зміни органа зору після кардіохірургічних операцій з використанням апарату штучного кровообігу

Abstract

Актуальність. Ішемічна хвороба серця (ІХС) та інсульт головного мозку займають 90% всіх захворювань серцево-судинної системи в Європі. В Україні, як показує статистика, близько 15% населення України страждає хронічними формами ІХС. Сьогодні у світі виконується понад 1 млн. інвазивних втручань на коронарних судинах і їхня кількість неухильно зростає з року в рік. Зі збільшенням операцій на коронарних судинах та клапанах серця з використанням апарату штучного кровообігу (ШК) за останнє десятиріччя можливість ускладнень з боку органа зору та мозку також підвищується [Pekel, 2014]. Це пов’язано з тривалою гіпотермією, гемодилюцією, гіповолемією, перерозподілом кровообігу, анемією та ін. В літературі трапляються поодинокі повідомлення щодо порушення органа зору у пацієнтів після кардіохірургічних операцій з використанням штучного кровообігу, такі як оптична ішемічна оптиконейропатія [Hayreh, 2009, Newman, 2008, Shapira, 1996], тромбоемболії судин сітківки [Trethowan, 2011], атрофія зорового нерва [Nuttal, 2001], проліферативна вітреоретинопатія і відшарування сітківки [Ceruti, 2007], зниження зору [Kumar, 2012, Roth, 2005]. Проте проблема офтальмологічних ускладнень потребує більш глибокого вивчення. Мета: вивчити зміни органа зору у хворих на ІХС після кардіохірургічних операцій з використанням апарату штучного кровообігу Матеріал і методи. Під спостереженням офтальмолога знаходилося 15 пацієнтів (30 очей) – 7 чоловіків і 8 жінок. Середній вік пацієнтів складав 57+/- 1,5 роки. У всіх пацієнтів був встановлений діагноз ІХС, серцева недостатність з різним ступенем облітерації коронарних артерій. У 2 пацієнтів була змішана патологія в поєднанні з недостатністю аортального клапана. Всі пацієнти були оглянуті до оперативного лікування в умовах офтальмологічного кабінету, що включало загальноофтальмологічні методи дослідження та спеціальні – дослідження світової чутливості (СЧ) за допомогою комп’ютерної периметрії, аналіз калібру судин, що проходять через площу половини діаметра диску зорового нерва (ДЗН). Пацієнтам були виконані операції на серці з використанням штучного кровообігу: у 12 пацієнтів проводилося ізольоване аортокоронарне шунтування (АКШ), у 2 – у поєднані з заміною аортального клапана. Всі пацієнти були оглянуті на другий день після операції у відділенні реанімації. Огляд включав вимірювання внутрішньоочного тиску (ВОТ) по Маклакову та огляд очного дна непрямим офтальмоскопом в умовах мідріазу. На 5 добу додатково проводилися візометрія та комп’ютерна периметрія. Результати. На момент первинного огляду на 12 очах (40%) виявлена початкова катаракта, на 4 (13,3%) незріла катаракта, на 16 очах (53,3%) – гіпертонічна ангіопатія сітківки, на 2 (6,7%) – ангіосклероз. На 2 добу після АКШ у пацієнтів були виявлені на очному дні значне розширення венул – 5 очей (16,6%), набряк ДЗН – на 1 оці (3%), одиничні перипапілярні геморагії – на 4 очах (13,3%), підвищення ВОТ – на 3 очах (10%). На 5 добу спостерігалася нормалізація ВОТ, на 3 очах (10 %) виявлено зниження гостроти зору, на 4 очах (13,3%) зафіксовано зниження центральної СЧ. Висновки. В ранні строки після кардіохірургічних операцій з використанням штучного кровообігу були виявлені офтальмологічні ускладнення у вигляді підйому внутрішньоочного тиску, зниження гостроти зору, зміни калібру судин сітківки та перипапілярні геморагії. Для оцінки рівня транзиторності уражень та ризику подальших офтальмологічних ускладнень необхідні подальші і глибокі дослідження на більшій групі пацієнтів та у віддалені терміни спостереження.