ЗМІНИ ХОРІОРЕТИНАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ОКА ПІСЛЯ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ З ВИКОРИСТАННЯМ ШТУЧНОГО КРОВООБІГУ

Abstract

Згідно класифікації Shaw P. J. (1993) неврологічні ускладнення після кардіальної хірургії діляться на ускладнення зі сторони периферичної та центральної нервової системи (в тому числі офтальмологічні). Неврологічний дефіцит, який виявляється шляхом нейропсихологічних тестів, виявляється майже у 50 % хворих після операцій зі штучним кровообігом. Вважається, що основними механізмами пошкодження ЦНС у хворих, що перенесли аорто-коронарне шунтування в умовах штучного кровообігу (ШК) є емболія (мікро/макроемболія), зниження церебральної перфузії, контактна активація клітин крові в ході ШК. Проблема офтальмологічних ускладнень, втому числі оклюзій судин сітківки та їх профілактика є актуальною проблемою. Мета: вивчити зміни хоріоретинального комплексу ока у хворих після кардіохірургічних операцій з використанням апарату штучного кровообігу. Матеріали і методи. Під спостереженням знаходилося 20 пацієнтів (40 очей) – 11 чоловіків і 9 жінок. Середній вік пацієнтів складав 59±1,2 роки. У всіх пацієнтів був встановлений діагноз ішемічна хвороба серця (ІХС), серцева недостатність з різним ступенем облітерації коронарних артерій. Всі пацієнти були обстежені до оперативного лікування в умовах офтальмологічного кабінету. Обстеження включало загальноофтальмологічні методи та спеціальні – дослідження світової чутливості (СЧ) за допомогою комп’ютерної периметрії, аналіз перипапілярного шару нервових волокон за допомогою спектральної оптичної когерентної томографії. Пацієнтам були виконано аортокоронарне шунтування (АКШ) в умовах штучного кровообігу. Всі пацієнти були оглянуті на 5 добу після хірургічного втручання та через 3 місяці. Результати. Через 5 днів після кардіохірургічних втручань з використанням ШК на 13 очах спостерігалося зниження світлової чутливості в середньому на 5 дБ, дані зміни зберігались через 3 місяці на 5 очах, що корелювало зі зниженням гостроти зору на 0,1–0,2. На одному оці спостерігався набряк перипапілярних нервових волокон (RNFL) у назальному і верхньому сегменті, на 6 очах – стоншення RNFL в нижньо- назальному сегменті. Спостерігалися змін товщини хоріоідеї у вигляді стоншення на 10 мкн на 5 очах через 5 днів, що зберігалося через 3 місяці, та потовщення хоріоідеї на 5 мкн на 3 очах. На 1 оці був поставлений діагноз тромбозу нижньо-темпоральної гілки центральної вени сітківки, на 2 очах – порушення кровообігу в системі ДЗН. Висновки. 1. Після кардіохірургічних операцій з використанням штучного кровообігу були виявлені зміни хоріоретинального комплексу у вигляді стоншення шару перипапілярних нервових волокон, зміни товщини хоріоідеї та зниження світлової чутливості сітківки. 2. Для оцінки рівня транзиторності уражень та ризику оклюзій судин сітківки необхідні подальші і глибокі вивчення на більшій групі пацієнтів.