РАННІ ОФТАЛЬМОЛОГІЧНІ УСКЛАДНЕННЯ ПІСЛЯ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ З ВИКОРИСТАННЯМ ШТУЧНОГО КРОВООБІГУ

Abstract

Значною групою ризику виникнення оклюзій судин сітківки є пацієнти з серцево-судинними захворюваннями. Найбільш часта патологія серцево-судинної системи є ішемічна хвороба серця, лікування якої потребує хірургічних втручань та використання штучного кровообігу (ШК). Внаслідок тривалої гіпотермії, гемодилюції, гіповолемії, перерозподілу кровообігу, анемії не можна недооцінювати ускладнення з боку центральної нервової системи та органа зору. Тому вивчення судинних змін сітківки та хоріоідеї, частоти виникнення офтальмологічних ускладнень, в тому числі оклюзій судин сітківки, особливостей клініки, факторів ризику у хворих після кардіохірургічних втручаннях з застосуванням штучного кровообігу представляється нам актуальною задачею. Метою даного дослідження було дослідити характер, частоту і особливості розвитку офтальмологічних ускладнень після кардіохірургічних втручань з застосуванням штучного кровообігу в ранні терміни спостереження. Матеріали і методи. Під нашим спостереженням знаходилося 123 пацієнта (228 очей) з ішемічною хворобою серця з різним ступенем облітерації коронарних артерій, з них чоловіків – 68 (55,3%), жінок – 55 (44,7%), середній вік 57±1,5 років. Всім пацієнтам виконувалося ізольоване аортокоронарне шунтування (АКШ) з використанням штучного кровообігу. Середній час штучного кровообігу 54±2,3 хв, середня гіпотермія 29,8±0,3ºС. Пацієнти до операції приймали антикоагулянти (82,3%), антиагреганти (91%) та статини (60,1%). За 5 днів до операції пацієнтам відміняли прийом антикоагулянтів, за 3 дні до операції пацієнтам відміняли прийом антиагрегантів, прийом статинів не відмінявся. Всім пацієнтам до проведення кардіохірургічних втручань в офтальмологічному кабінеті проводилися такі обстеження: візометрія, тонометрія, статична периметрія по Hamphrey, біомікроскопія, офтальмоскопія, спектральна оптична когерентна томографія (ОКТ), ОКТ-ангіографія. Гострота зору вимірювалась за допомогою таблиць Головіна-Сивцева для далі без корекції та з корекцією або проектору знаків. Тонометрія виконувалась за допомогою пневмотонометра Reichert та тонометра Маклакова. Статична периметрія виконувалась за допомогою комп’ютерного периметра Oculus Twinfield для оцінки світлової чутливості по програмі macula threshold 15º. Офтальмоскопія проводилась в умовах мідріаза за допомогою щілинної лампи і безконтактних лінз для зворотньої офтальмоскопії 90 Д. Оптична когерентна томографія – за допомогою спектрального оптичного томографа Revo Nx Optopol (аксіальна розподільна здатність приладу – 5 мкм) за допомогою протоколу сканування Retina 3D для дослідження макулярної товщини, товщини хоріоїдеї та протоколу Disk 3D – для дослідження перипапілярного шару нервових волокон. ОКТ-ангіографія виконувалась в режимі Retina Angio 6*6 мм за допомогою приладу Revo Nx Optopol для оцінки стану поверхневого, глибокого судинних сплетень сітківки та хоріокапілярів. На 2 добу після операції пацієнтам проводили тонометрію та пряму офтальмоскопію. Через 7 днів пацієнтам проводилися офтальмологічні обстеження в умовах офтальмологічного кабінету. Вивчався стан хоріоретинального комплексу (стан шарів сітківки та судинної оболонки, а також наявність ознак оклюзій судин сітківки). Групою виключення були пацієнти з цукровим діабетом 1-го і 2-го типу, глаукомою та непрозорістю оптичних середовищ. Результати та їх обговорення. У всіх пацієнтів аорто-коронарне шунтування пройшло без ускладнень. На наступний день після операції пацієнтам назначали прийом антиагрегантів та антикоагулянтів. При офтальмологічному обстеженні пацієнтів на другу добу після кардіохірургічних операцій з ШК були виявлені такі офтальмологічні ускладнення: тромбоз ЦВС – на 1 оці (0,4%), тромбоз гілки ЦВС – на 2 очах (0,9%), перипапілярні геморагії – 8 очей (3,5%), преретинальні крововиливи – 1 око (0,4%), поодинокі інтраретинальні геморагії – 12 очей (5,3%), частковий гемофтальм – 1 око (0,4%), сукон’юнктивальні крововиливи – 6 очей (2,6%). На 12 очах (5,3%) спостерігалася транзиторна гіпертензія, а на 5 очах (2,1%) – гіпотонія. На 7 добу після кардіохірургічних операцій з ШК були виявлені такі офтальмологічні ускладнення: тромбоз ЦВС – 1 око (0,4%), тромбоз гілки ЦВС – 4 ока (1,7%), частковий гемофтальм – 2 ока (0,9%), преретинальні крововиливи – 2 (0,9%), поодинокі штрихоподібні інтраретинальні геморагії – 7 (3,1%), периферичні інтраретинальні крововиливи – 3 очей (1,2%), сукон’юнктивальні крововиливи – 2 очей (0,9%). Також транзиторна гіпертензія була виявлена на 2 очах (0,4%). Також на 3 очах (1,2%) був виявлений макулярний набряк внаслідок тромбозу ЦВС або гілок, підтверджений методом спектральної оптичної когерентної томографії. Таким чином сумарна кількість оклюзій судин сітківки за перший тиждень після кардіохірургічних втручань з ШК виявлена на 8 очах (3,5%). Сумарний відсоток геморагічних ускладнень переднього і заднього відрізку ока окрім оклюзій судин сітківки у вигляді часткового гемофтальму, преретинальних крововиливів, поодиноких інтраретинальних геморагій, периферичних геморагій, сукон’юнктивальних крововиливів, гіфеми склав 19,3% (44 ока). Транзиторна гіпертензія була зафіксована на 14 очах (6,1%), гіпотонія – на 5 очах (2,1%). Висновки. Таким чином, пацієнти з кардіохірургічними втручаннями, які виконуються в умовах штучного кровообігу, знаходяться в групі ризику виникнення оклюзій судин сітківки та геморагічних ускладнень з боку органа зору, що складають %. Вивчення механізму та факторів ризику виникнення даних ускладнень дають великі перспективи в їх прогнозуванні, розробці алгоритму профілактики та ведення офтальмологом даної групи пацієнтів.