Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://lib.inmeds.com.ua:8080/jspui/handle/lib/1165
Повний запис метаданих
Поле DC | Значення | Мова |
---|---|---|
dc.contributor.author | Бойченко, Наталія Михайлівна | - |
dc.date.accessioned | 2016-10-19T20:17:14Z | - |
dc.date.available | 2016-10-19T20:17:14Z | - |
dc.date.issued | 2016 | - |
dc.identifier.citation | Питання соціальної рівності/нерівності в освіті слід розглядати з позицій поєднання зусиль філософії освіти та етики. | uk_UK |
dc.identifier.issn | 2076-1554 | - |
dc.identifier.uri | http://lib.inmeds.com.ua:8080/jspui/handle/lib/1165 | - |
dc.description.abstract | Університетські цінності не є спільними і тотожними для всіх учасників університетського життя, але складаються з кількох груп доволі гетерономних систем цінностей окремих університетських спільнот. Для розкриття суті питання нерівності в освіті важливо реактуалізувати полеміку П’єра Бурдьє та Жака Рансьєра: якщо перший констатував класове розшарування в освіті як соціальний факт, і більше того, як елемент відтворення об’єктивної соціальної нерівності, то Рансьєр розриває таку детермінацію і розглядає нерівність у освіті, передусім, як незалежний від зовнішніх причин засіб поневолення і поглиблення інших видів соціальної несправедливості. Головна теза Рансьєра: слід починати досліджувати як освіту, так і суспільство з апріорності соціальної рівності, а не соціальної нерівності. Він вбачає у нерівності не апріорну властивість нашого підходу до суспільства, а набуту, класову. Повага до розуму іншої людини, ким би вона не була – ось у чому пафос нового суспільства. Педагогічний ідеал Рансьєра далекий від інституалізації – це швидше ідеал митця, представника вільної професії. І все ж, у таких настановах закладений потужний ціннісний потенціал, який дає орієнтир для переосмислення завдань освіти на нових етичних засадах. Цінність професії викладача полягає у його місії бути джерелом знань як блага. Дійсно, від викладача очікується не саме знання, яке завжди (а нині більшою мірою, ніж будь–коли раніше) можна було отримати також з інших джерел, але таке знання, яке приносить користь і задоволення тим, хто його отримує. Викладач має навчити студента не стільки самим знанням як певній інформації, скільки вмінню користуватися знаннями, отримувати від них вигоду і втіху, тобто задоволення як соціальних, так і особистих потреб. Тому викладач є не стільки носієм інформації, скільки наставником – завдяки тому, що він вміє сам працювати з інформацією, а також завдяки тому, що він уміє навчати працювати з інформацією інших. Таким чином, передусім викладач вищої школи повинен бути компетентним щодо цінностей, які допомагають знаходити і упорядковувати інформацію, а вже потім носієм самої інформації. Лише заломлюючись через особисту морально–етичну позицію вчителя, набувають педагогічної сили усі вище згадані компоненти освітнього процесу. | uk_UK |
dc.language.iso | other | uk_UK |
dc.publisher | ПП «Видавництво «Гілея» | uk_UK |
dc.relation.ispartofseries | "Гілея: науковий вісник": Збірник наукових праць.- К., 2016. Випуск 110;С. 289-296 | - |
dc.subject | соціальна рівність, соціальна нерівність, цінності, академічні цінності, університетські спільноти. | uk_UK |
dc.title | Соціальні рівність/нерівність як цінності університетських спільнот | uk_UK |
dc.type | Article | uk_UK |
Розташовується у зібраннях: | Кафедра філософії |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
gileya_2016_110_73.pdf | 407.5 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.