<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" version="2.0">
  <channel>
    <title>DSpace Collection:</title>
    <link>http://localhost:8080/jspui/handle/lib/207</link>
    <description />
    <pubDate>Sat, 10 Oct 2026 04:19:43 GMT</pubDate>
    <dc:date>2026-10-10T04:19:43Z</dc:date>
    <item>
      <title>Хроническая болезнь почек и гиперурикемия:  механизмы развития и клинические проявления</title>
      <link>http://localhost:8080/jspui/handle/lib/3327</link>
      <description>Title: Хроническая болезнь почек и гиперурикемия:  механизмы развития и клинические проявления
Authors: Кушниренко, С.В.
Abstract: Гиперурикемия и подагра – болезни, которые угрожают жизни пациентов своими кардиоваскулярными осложнениями и развитием хронической болезни почек (ХБП). Постоянный контроль уровня мочевой кислоты (МК) ниже 360 мкмоль/л уменьшает количество приступов подагры и предупреждает развитие отсроченных осложнений. Вовремя назначенная и правильно подобранная гипоурикемическая терапия способствует нормализации обменных процессов, скорости клубочковой фильтрации (СКФ) и уровня экскреции альбумина, устраняет факторы риска прогрессирования ХБП. Фебуксостат (Аденурик) обеспечивает быстрое достижение целевых цифр МК и последующий жесткий контроль. Он в три раза эффективнее аллопуринола в контроле целевых цифр мочевой кислоты, обеспечивает обратный регресс депонированной мочевой кислоты, не требует коррекции дозы для пожилых пациентов с нарушением функции почек. Этот препарат значительно эффективнее аллопуринола при изначально высоких уровнях мочевой кислоты, кроме того, имеет значительно меньшее количество побочных эффектов за счет селективной блокады ксантиноксидазы.</description>
      <pubDate>Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">http://localhost:8080/jspui/handle/lib/3327</guid>
      <dc:date>2020-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
    <item>
      <title>Laсtiale Uro in the prevention of postmenopausal urinary infection: LACMUS study results.</title>
      <link>http://localhost:8080/jspui/handle/lib/3064</link>
      <description>Title: Laсtiale Uro in the prevention of postmenopausal urinary infection: LACMUS study results.
Authors: Ivanov, D.D.; Korzh, O.M.
Abstract: Abstract. Background. The purpose was to assess the efficacy and safety of Lactiale Uro, a product containing two strains of Lactobacilli plus cranberry extract and vitamin A, in preventing recurrent urinary tract infections (UTIs) in postmenopausal women (LACMUS study). Materials and methods. This was a randomized, prospective, multicenter study. Subjects received Lactiale Uro twice daily for 26 weeks after recovery from UTI; the control group didn’t receive the product. The primary endpoint was the proportion of subjects with recurrent UTI episodes at the end of the study. Results. Seventy-seven women were screened; 65 were enrolled; 61 completed the study. After 26 weeks, a significantly lower number of women experienced recurrent UTIs with Lactiale Uro compared to no treatment (9.7 vs 23.3 %; P &lt; 0.05). Lactiale Uro produced statistically significant improvements, such as lower rates of UTI episodes (12.9 vs 36.6 %; P &lt; 0.05); longer time to first UTI episode (136 vs 27 days; P = 0.0038); shorter duration of active UTI episode (5 vs 11 days; P= 0.0199); and shorter duration of antibacterial therapy for an active UTI episode (4 vs 10 days; P =0.0462). Conclusions. Lactiale Uro was safe and effective for the prevention of recurrent UTIs in postmenopausal women. These data require further well-designed trials to clarify possible benefits.</description>
      <pubDate>Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">http://localhost:8080/jspui/handle/lib/3064</guid>
      <dc:date>2020-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
    <item>
      <title>Частота, ступінь та предиктори ренальної дисфункції в пацієнтів із мозковим інсультом.</title>
      <link>http://localhost:8080/jspui/handle/lib/3063</link>
      <description>Title: Частота, ступінь та предиктори ренальної дисфункції в пацієнтів із мозковим інсультом.
Authors: Фломін, Ю.В.; Іванов, Д.Д.; Червонописька, О.М.; Гур'янов, В.Г.; Соколова, Л.І.
Abstract: Резюме. Мета — оцінка частоти та ступеня тяжкості  ренальної дисфункції в пацієнтів із мозковим інсультом (МІ) та визначення предикторів помірного чи тяжкого зниження розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (рШКФ). Матеріали та методи. Проведено аналіз даних 360 пацієнтів із верифікованим діагнозом МІ, які у 2010–2018 рр. були госпіталізовані в різні періоди МІ. У всіх учасників при надходженні на автоматичному аналізаторі DiaSys respons® 920 був визначений рівень креатиніну в крові, а потім за формулою CKD-EPI визначена рШКФ. Показники рШКФ від 89 до 60 мл/хв/1,73 м2 вважали легким, а &lt; 60 мл/ хв/1,73 м2 — помірним чи тяжким зниженням рШКФ. Якісні змінні відображені як число та проценти, кількісні змінні — за допомогою медіани та міжквартильного інтервалу (МКІ). Аналіз даних проводився з використанням пакета MedCalc® Statistical Software. Результати. У вибірці жінки становили 41,7 %, медіана віку становила 66 років (МКІ 58–75), у 301 (83,6 %) пацієнта діагностовано ішемічний інсульт (ІІ), медіана початкової оцінки за National Institutes of Health Stroke Scale (NIHSS) — 10 балів (МКІ 6–17). У учасників документовано високу частоту основних судинних факторів ризику: 82,2 % страждали від артеріальної гіпертензії (АГ), 36,4 % — від фібриляції передсердь, 28,6 % — від цукрового діабету, 30,6 % — від ожиріння, 14,7 % були курцями, 16,4 % зловживали алкоголем, а у 23,3 % осіб МІ був повторним. Показники рШКФ варіювали від 11,1 до 174,7 мл/хв/1,73 м2 (медіана 87,8, МКІ 62,5–98,5). У 55,0 % пацієнтів рШКФ була знижена, зокрема в 32,2 % спостерігалось легке, а у 22,8 % — помірне чи тяжке зниження. Значущих відмінностей за рШКФ при різних типах МІ не виявлено, але зниження рШКФ частіше спостерігалось при кардіоемболічних ІІ порівняно з атеротромботичними ІІ: 63,2 та 47,9 % відповідно (p &lt; 0,05). Згідно з результатами багатофакторного аналізу, незалежними предикторами помірного чи тяжкого зниження рШКФ виявились вік пацієнта (відношення шансів (ВШ) 1,02; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,00–1,05, у середньому на кожен додатковий рік, р = 0,044), чоловіча стать (ВШ 5,2; 95% ДІ 2,7–9,9; р &lt; 0,001) та наявність в анамнезі АГ (ВШ 2,7; 95% ДІ 1,2–6,4; р = 0,022). Модель, побудована на основі трьох виокремлених факторів, виявилася адекватною, але площа під кривою AUC = 0,70 (95% ДІ 0,65–0,75) свідчить про помірний зв’язок. Висновки. Ренальну дисфункцію мають більше половини пацієнтів із МІ, і майже в 1/4 випадків спостерігається помірне чи тяжке зниження рШКФ (хронічна хвороба нирок 3–5-ї стадій). Оскільки АГ є предиктором помірної чи тяжкої ренальної дисфункції в пацієнтів із МІ, кращий контроль АГ (передусім за допомогою інгібіторів ренін-ангіотензинової системи) може бути дієвим способом профілактики тяжкої хронічної хвороби нирок.</description>
      <pubDate>Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">http://localhost:8080/jspui/handle/lib/3063</guid>
      <dc:date>2020-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
    <item>
      <title>Важливі аспекти лікування пацієнтів із хронічною хворобою нирок IV–V стадії й цукровим діабетом II типу.</title>
      <link>http://localhost:8080/jspui/handle/lib/3062</link>
      <description>Title: Важливі аспекти лікування пацієнтів із хронічною хворобою нирок IV–V стадії й цукровим діабетом II типу.
Authors: Іванов, Д.Д.; Іванова, М.Д.
Abstract: Резюме. У статті подано огляд сучасної статистики захворюваності на хронічну хворобу нирок (ХХН) в Україні та світі. На сьогодні провідним етіологічним чинником ХХН у світі є цукровий діабет (ЦД) та супутня йому діабетична нефропатія, що є складним мультифакторним захворюванням із множинним ураженням органів та систем організму. При цьому в Україні значна частка цих пацієнтів знаходиться на стадії ХХН IV–V, що відповідає ШКФ 15–29 та &lt; 15 мл/хв/1,73 м2 відповідно. Контроль глікемії та антигіпертензивна терапія є первинними ланками в управлінні захворюванням на додіалізному етапі разом із дієтою з низьким умістом білка й вуглеводів. Ключовим питанням у веденні таких пацієнтів є те, що дієтичні обмеження на додіалізному етапі можуть мати небажані наслідки для загального нутритивного статусу пацієнта, тому важливим є вирішення питання про їх корекцію без втручання в біохімічний профіль пацієнта та уникаючи підвищеного ризику втрати функції нирки. Призначення кетонових аналогів амінокислот на додіалізному етапі демонструє ефективність у відновленні амінокислотного балансу з анаболізмом білка, знижуючи концентрацію сечовини в крові та коригуючи мінеральний статус. Позитивний ефект спостерігається при ШКФ &lt; 25 мл/хв/1,73 м2, задокументовані переваги починаються з рівня ШКФ &lt; 30 мл/хв/1,73 м2 та найбільш виражені в пацієнтів  із  ШКФ &lt; 15 мл/хв/1,73 м2.</description>
      <pubDate>Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">http://localhost:8080/jspui/handle/lib/3062</guid>
      <dc:date>2020-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
  </channel>
</rss>

