Особливості регуляції ритму серця при адаптації людини до умов антарктики

Abstract

В роботі розглядаються актуальні питання проблеми вивчення механізмів адаптації людини до антарктичних умов, зокрема, особливості регуляції серцево-судинної системи під час експедиційної діяльності на українській станції «Академік Вернадський». Дослідження виконані безпосередньо в Антарктиці за участю зимівників, що протягом року щомісячно обстежувалися методом елек- трокардіографії. За результатами варіаційного аналізу ритмокардіографії в антарктичних умовах виявлені фазні перебудови регуляції серцевої діяльності у зимівників. Наприклад, середня тривалість RR-інтервалу, що характеризує гуморальну регуляцію (RRNN), мав фазну структуру та коливався в діапазоні ±7-9 ум. од. спочатку зимівлі, а в останній фазі зростав до -32 ум. од. На активність розвитку стресового стану у зимівників вказує динаміка швидкості функції індексу напруження (ІНt), де з початку зимівлі і до січня вона коливалася в межах 2-5 ум. од. за модулем, а в місяці, наближені до від’їзду (лютий, березень), сягала до 46 ум.од. Отримані результати поглиблюють розуміння особливостей реалізації резервів регуляції системи кровообігу під час зміни фаз адаптації. Вста- новлено домінуюче значення фактора часу на якісні перебудови адаптаційних процесів − якщо за показниками варіабельності серцевого ритму у першому півріччі експедиції виявлені збалансовані регуляційні впливи, то наприкінці строку перебування спостерігається зростання активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи та напруження регуляторних механізмів, що може свідчити про незавершену адаптацію організму, яка потребує застосування методів корекції функціонального стану.