Роль тимічного стромального лімфопоетину в розвитку тяжкої бронхіальної астми

Abstract

Відомо, що від 3–5 % й до 10 % пацієнтів з астмою мають тяжкий перебіг захворювання, який нерідко продовжує залишатися неконтрольованим, незважаючи на максимальне використання інгаляційних кортикостероїдів та додаткових препаратів-контролерів. Тяжка астма створює велике фізичне, психічне, емоційне, соціальне та економічне навантаження на пацієнтів і часто асоціюється у них з мультиморбідністю, створює значні та різноманітні труднощі у веденні пацієнтів і характеризується переважно запаленням 2-го типу. Також у них часто реєструються не лише еозинофільна (алергічна або неалергічна), а також нееозинофільна астма. Біологічні механізми розвитку бронхіальної астми керуються в основному епітелієм дихальних шляхів, епітеліальними цитокінами та еозинофілами, хоча роль інших цитокінів та клітин також важлива. Важливим біомаркером запалення 2-го типу поряд з іншими інтерлейкінами є тимічний стромальний лімфопоетин (TSLP). TSLP прямим шляхом та опосередковано впливає на клітини запалення при еозинофільній/алергічній та нееозинофільній/неалергічній астмі. Структурні клітини дихальних шляхів також є мішенями TSLP, що свідчить про те, що TSLP може відігравати важливу роль у пов’язаному з астмою патологічному ремоделюванні дихальних шляхів. Анти-TSLP терапія тезепелумабом являє собою новий перспективний підхід до ведення пацієнтів з тяжкою астмою, оскільки на відміну від інших засобів біологічної терапії він схвалений для застосування при тяжкій астмі без урахування фенотипічних особливостей захворювання