Медикаментозна алергія на антибіотики. Частина ІІ. Менеджмент пацієнтів з респіраторними захворюваннями та алергією на β-лактамні антибіотики, діагностика гіперчутливості

Abstract

Висока частота випадків медикаментозної алергії зумовлює важливість виявлення пацієнтів з високим ризиком її розвитку на антибіотики, насамперед пеніцилінового ряду та цефалоспорини, оскільки саме препарати цих класів у реальній клінічній практиці найчастіше призначаються лікарями різного фаху в якості стартової емпіричної антибактеріальної терапії при інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів. Запорукою швидкого виявлення на амбулаторному прийомі осіб з групи високого ризику розвитку реакцій гіперчутливості до лікарських засобів є збирання лікарем алергологічного анамнезу у кожного пацієнта, якому планується призначити той чи інший препарат, особливо — антибіотик при бактеріальних респіраторних інфекціях. При підозрі на наявність медикаментозної алергії на антибіотики або інші лікарські засоби слід направити пацієнта на консультацію до лікаря-алерголога, лікаря-алерголога дитячого. Традиційно діагностичний підхід при виникненні медикаментозної алергії передбачає використання таких методів дослідження: 1) клініко-анамнестичні дані; 2) шкірні тести з лікарськими засобами (тести in vivo); 3) лабораторні тести з ними (тести in vitro); 4) провокаційні тести з лікарськими засобами (в разі необхідності). Не слід встановлювати діагноз медикаментозної алергії лише на підставі лабораторних тестів, значна частина яких в Україні не валідована, прирікати пацієнтів на підставі лише даних лабораторних досліджень на довічний «ярлик» такого діагнозу та позбавляти їх можливості ефективно лікуватися препаратами, які не є причинно-значущими. Раціональною альтернативою β-лактамам у пацієнтів з респіраторними інфекціями та медикаментозною алергію можуть бути макроліди.