Синкопальні стани в кардіоневрології (огляд літератури)

Abstract

Анотація. Синкопальні стани (непритомність) — напади гострої втрати свідомості внаслідок перехідного зниження мозкового кровообігу. Синкопальні стани відмічають при різних патологічних станах, і вони досить поширені в популяції. Тому правильна інтерпретація пароксизмальних станів, особливо у разі втрати свідомості при цереброваскулярній і кардіоваскулярній патології, дуже важлива. Гостра втрата свідомості в поєднанні з розвитком загальномозкових і стійких вогнищевих неврологічних симптомів, як правило, вказує на розвиток судинної мозкової катастрофи. Повторні епізоди втрати свідомості при інших захворюваннях, особливо серцево-судинних (захворювання серця), на тлі інших симптомів нерідко викликають великі діагностичні труднощі. На сьогодні дуже поширені синкопальні (пароксизмальні стани) на тлі одночасної цереброваскулярної і серцево-судинної патології. Патологія головного мозку і серця може бути пусковим механізмом цих пароксизмальних станів, а також підтримувати і погіршувати стан цих органів. У цій статті ми поставили за мету зробити огляд робіт, які висвітлюють синкопальні (пароксизмальні) стани при цереброваскулярній і серцево-судинній недостатності та їх поєднанні. Ключові слова: синкопальні стани, патофізіологія, клініка, діагностика.