КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ РИГІДНОСТІ РОГІВКИ

Abstract

Актуальність. Останні десятиріччя відмічаються зростанням кількості захворювань рогівки, особливо її ускладнених форм. Особливо вирішальне значення при різних видах патології відіграють зміни біомеханічних властивостей рогівки. Найбільш актуальними питаннями сьогодення виступає діагностика початкових стадій кератоконусу (КК) та ускладнень після проведення ексімерлазерних втручань. Треба відзначити, що до кінця не відомі фактори, які спричиняють розвиток дистрофічного процесу в центральній частині рогівки та призводять до характерної конусоподібної деформації, яка значно знижує гостроту зору. Етіологія та патогенез цього захворювання викликають дотепер багато суперечок. Впровадження широкого спектру технологічних інновацій в світі лікування аномалій рефракції призвели до зростання кількості лазерних корегуючих оперативних втручань. Але не менш важливою є профілактика та прогнозування ускладнень після проведення ексімерлазерних операцій. Мета. Розробити клінічний метод оцінки біомеханічних властивостей рогівки. Матеріали і методи. Обстежено 34 пацієнти (68 очей), середній вік яких становив 30 років. Пацієнтів було поділено на три групи (таблиця 1). В першу групу включили 25 пацієнтів з еметропічною рефракцією (50 очей). У другу групу – 9 пацієнтів (9 очей) з кератоконусом ІІІ-ІV ступеню. Третя група складалась з 9 пацієнтів (9 парних очей пацієнтів ІІ групи) без клінічних ознак кератоконуса. Всім пацієнтам було проведено комплексне офтальмологічне обстеження. Реєстрація кератотопографічних параметрів рогівки проводилася з використанням Шемпфлюг камери Oculus Pentacam дворазово: стандартним методом у вихідному становищі і під час штучного підвищення ВОТ на протязі двох хвилин. Біомеханічні властивості рогівки оцінювалась за допомогою пристрою та методу визначення ригідності рогівки (Сергієнко М.М., Шаргородська І.В., 2017). Отримані результати статистично оброблялись з використанням програми Microsoft Office Excel 2007. Результати. Під час обстеження стандартним методом на Oculus Pentacam у пацієнтів другої групи були визначені значні зміни кератотопографічних параметрів рогівки, які властиві кератоконусу ІІІ-ІV ступеню. У пацієнтів першої і третьої групи визначалися нормальні параметри рогівки. Звертає на себе увагу той факт, що при проведенні модифікованого методу дослідження з використанням Oculus Pentacam, способу і приладу для визначення ригідності рогівки, у пацієнтів третьої групи визначалися деформації, які властиві кератоконусу. Необхідно також зазначити, що при проведенні модифікованого методу дослідження з використанням Oculus Pentacam, способу і приладу для визначень ригідності рогівки були відзначені наступні закономірності (таблиця 1): у пацієнтів з кератоконусом (ІІ група), під впливом навантаження відзначалося достовірне збільшення сферичного еквівалента передньої і задньої поверхні рогівки (= 4,12 і 2,3 дптр відповідно), збільшення коефіцієнту Kmax.(Front) на 3,7 дптр, зменшення максимального і мінімального радіусів кривизни передньої та задньої поверхні рогівки (на -1,2; -1,4 мм та на -0,99 і -1,33 мм відповідно) (р<0,05). Зміни глибини передньої камери у порівнянні з вихідними даними вірогідно не відмічалося (=0,09мм). У пацієнтів з еметропічною рефракцією (І група), під впливом навантаження відбувалося достовірне зменшення сферичного еквівалента передньої і задньої поверхні рогівки (= -0,55 і -0,35 дптр відповідно), зменшення коефіцієнта Kmax.(Front) на 1,13 дптр, збільшення максимального і мінімального радіусів кривизни передньої поверхні рогівки (на 0,27 і 0,16 мм) та незначне зменшення максимального і мінімального радіусів кривизни задньої поверхні рогівки (-0,1 і -0,15 мм) (р<0,05). При цьому глибина 91 передньої камери вірогідно не змінилася у порівнянні з вихідним значенням (= -0,08мм). У пацієнтів третьої групи (парні очі пацієнтів з кератоконусом), де клінічно не відмічалося ознак кератоконуса, під впливом навантаження відзначене достовірне збільшення сферичного еквівалента передньої і задньої поверхні роговиці (= 1,37 і 1,2 дптр відповідно), збільшення коефіцієнта Kmax.(Front) на 1,62 дптр, зменшення максимального і мінімального радіусів кривизни передньої та задньої поверхні рогівки (на -0,8; -0,7 мм та на -0,43 і -0,61 мм відповідно) (р<0,05). При цьому також вірогідно не відзначалося зміни глибини передньої камери при навантаження у порівнянні з вихідним значенням (=0,09мм). Висновки. Виявлено істотне зниження рівня опорних властивостей рогівки у пацієнтів з кератоконусом у порівнянні з еметропами. Проба з навантаженням дозволяє отримати більш точну інформацію про біомеханічні властивості рогівки у порівнянні зі стандартними кератотопографічними дослідженнями, наприклад на Шемпфлюг камері Oculus Pentacam. Розробка спеціального методу визначення ригідності рогівки in vivo дозволить вперше кількісно і якісно охарактеризувати зміни біомеханічних властивостей рогівки у пацієнтів з кератоконусом під впливом проведеного лікування, а також вивчати можливі зміни характеру прогресування хвороби