ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ НА РОЗВИТОК ТА ПРОГРЕСУВАННЯ ГЛАУКОМИ І ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ЙОГО КОРЕКЦІЇ

Abstract

Актуальність. Глаукома – хронічне багатофакторне постійно прогресуюче захворювання, що характеризується специфічними ураженнями головки зорового нерва та пошкодженнями поля зору і призводить до незворотньої сліпоти. Однак, на сьогодні не до кінця вивчено можливості відомих та нових методів дослідження рівня глаукомної оптичної нейропатії. Особливо важливою є проблема вибору алгоритму лікування ГНТ, коли компенсаторні можливості вичерпані, зорові функції перебувають на межі при нормальних рівнях ВОТ. Метою наших досліджень було вивчення впливу окислювального стресу на розвиток та прогресування глаукоми низького тиску і визначення можливостей його корекції. Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проводили з використанням самців щурів лінії Вістар масою 330-350 г, віком 10 місяців, що утримувались на стандартному раціоні віварію Інституту фізіології ім.О.О. Богомольця НАН України. Здійснювали забір тканин ока для дослідження ультраструктури тадля біохімічних показників. Протягом клінічної частини дослідження оглянуто 64 пацієнта (128 очей), яким проводили комплексне офтальмологічного обстеження. Всі пацієнти були обізнані про характер дослідження та підписали інформовану згоду. Пацієнти були розподілені на дві групи: основну та групу порівняння. В основну групу увійшли 46 пацієнтів (92 ока) з глаукомою низького тиску І (48 очей – 52,17%) та ІІ (44 ока – 47,83%) стадії захворювання. Пацієнтам обох груп проводили повне комплексне офтальмологічне обстеження. Термін спостереження за пацієнтами складав два 84 роки. Офтальмологічне обстеження включало: клінічні методи; електрофізіологічні методи; доплерографію судин голови та шиї; лабораторні дослідження – визначення показників загального аналізу крові (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, ШОЕ, гемоглобіну), глюкози крові, глікованого гемоглобіну, заліза сироваткового, феритину, трансферину, фолівої кислоти, сечової кислоти, креатинину, холестерину, білка загального, малонового діальдегіду (MDA), супероксиддисмутази (SOD), ціанокобаламіну вітаміну В12), вітаміну С, вітаміну А, вітаміну Е. Усі результати досліджень фіксували в статистичній карті обстеження пацієнта. Отримані результати клінічної частини дослідження обробляли статистично за допомогою програми Microsoft Office Excel 2010. та пакета програм SPSS 12.0, MedStat використовуючи дисперсійний аналіз порівняння середніх величин. Результати. Встановлено наслідки катехоламінових пошкоджень ультраструктури сітківки ока. Порівнюючи ультраструктуру сітківки ока у тварин після моделювання глаукоми та контрольних тварин виявлено, що при експериментальній глаукомі в сітківці відбуваються деструктивні зміни нейронів сітківки з утворенням великих вакуолей та розривів, тотальним просочуванням тканини плазмою крові. Крім того, визначено, що завдяки деструктивної зміни нейронів сітківки матрикс був представлений у вигляді слабкої електроннощільної аморфної погано структурованої речовини з вираженими проявами деструкції. Мітохондрії (МХ) також піддавалися деструктивним змінам, були частково або повністю вакуолізованими. Визначено зміни показників окисного стресу у щурів при моделюванні глаукоми, а саме їх збільшення: швидкості генерації супероксидного радикалу в 2,7 та 8 разів, швидкості утворення гідроксильного радикалу в 2,2 рази, на 88% і 36% вміст кінцевого продукту ПОЛ МДА, на 6,8% і 47,8% вміст ДК та на 45% і 6,4% вміст лейкотрієну С4 (р<0,05). Введення NAC вмісного препарату в якості антиоксидантного засобу при моделюванні глаукоми (катехоламінових пошкоджень сітківки ока) супроводжувалось зниженням розвитку окисного стресу. Доведено збільшення маркерів окислювального стресу і зниження маркерів антиоксидативного стресу в сироватці крові пацієнтів з глаукомою низького тиску, які корелювали зі стадією глаукомного процесу. Було проведено аналіз якісних та кількісних характеристик диска зорового нерва та перипапіллярної ділянки у пацієнтів основної групи і взаємозв`язку їх змін із прогресуванням глаукомного процесу. Особлива увага була приділена визначенню причин появи геморрагій в ділянці диска зорового нерва та їх ролі у прогнозі захворювання. Відмічена наявність сильних кореляціних зв`язків між геморагіями та виїмкою нейроретинального паска в нижньому сегменті (r=-0.1950; р<0,05), вогнещевою втратою шару нервових волокон сітківки в ділянці геморагій, (r=-0.2629; р<0,05) та індексом кровотоку перипапілярних судин диска зорового нерва в поверхневій капілярній сітці нижньо-темпорального сегменту (r=-0.3851; р<0,05) в ділянці геморрагій. Проведені нами дослідження свідчать, що при лікуванні глаукоми, для корекції патологічного стану існують першочергові задачі, до яких, окрім загально розповсюджених, таких як заходи для зниження тиску, належить застосовування комплексу антигіпоксантів та антиоксидантів широкого спектру дії, мітохондрій- та ендотелій спрямованих препаратів, а також мембраностабілізаторів задля усунення виражених та різноманітних проявів набряку клітин, біологічних бар'єрів та клітинних органел. Висновки. Отримані результати визначення маркерів окислювального стресу і антиоксидативного стресу в сироватці крові пацієнтів хворих на глаукому можуть служити обґрунтуванням для клінічного застосування в практичній офтальмології в якості діагностичних маркерів ранньої діагностики та визначення чинників прогресування глаукомної оптичної нейропатії. Результати експериментальних та клінічних досліджень підтверджують доцільність застосування місцевих та загальних антиоксидантних і мембраностабілізуючих засобів в комплексній терапії глаукомної оптичної нейропатії. Виявлення крововиливів у диск зорового нерва відіграє істотну роль у прогнозі захворювання, так як є передвісником прогресуючої функціональної втрати зору при глаукомі. Встановлено можливість розширення об’єму лікувальної допомоги і потенціювання результативності інших методів: фізіотерапевтичних, медикаментозного лікування тощо, шляхом призначення різних схем нейропротекторної терапії.