ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ГЕМОСТАЗУ ЩОДО РИЗИКУ РОЗВИТКУ ОКЛЮЗІЙ АРТЕРІЙ СІТКІВКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ КЛАПАННИМИ ВАДААМИ СЕРЦЯ, ЯКИМ ПРОВЕДЕНО ХІРУРГІЧНЕ ВИРУЧАННЯ НА КЛАПАНАХ СЕРЦЯ

Abstract

Актуальність. Оклюзія центральної артерії сітківки та її гілок викликає гостру втрату зору, що повʹязано із порушенням прохідності ретинальних артерій та розвитком гіпоперфузії сітківки. Тромбоемболія вважається одним із патогенетичних факторів розвитку оклюзій артерій сітківки. Тромбоцитарно-фібринові емболи є причиною гострого порушення артеріального кровообігу сітківки у 15,5%(Aruga RS,1982, Mitchell P,1987). За останніми повідомленнями Cho KN, 2016 частота тромбоцитарно-фібринових емболів сягає до 60%. Рання реперфузія ретинальних артеріол є найбільш частою у випадку оклюзії саме тромбоцитарно-фібриновими емболами, за рахунок їх здатності до периферичної міграції та чутливості до ранньої терапії фібринолітиками (Cho KN,2016) Мета. Дослідити діагностичне значення показників гемостазу щодо ризику розвитку оклюзій артерій сітківки у пацієнтів із клапанними вадами серця, яким проведено хірургічне втручання на клапанах серця. Матеріали і методи. Проведено ретроспективне обсерваційне дослідження показників гемостазу крові(D-фібриноген, Д-димер, міжнародне нормалізаційне відношення (МНВ) та протромбіновий індекс (ПТІ)) у 54 пацієнтів. Вік пацієнтів був 36-85 років, серед них чоловіків 64%, жінок 36%. Пацієнти розділені на дві групи. Перша група включала 12 осіб (12 очей) із ретинальними оклюзіями після хірургічного лікування на клапанах серця в ранньому післяопераційному періоді. Друга група включала 42 особи(84 ока) без ретинальних оклюзій після хірургічного лікування на клапанах серця в ранньому післяопераційному період. Усім пацієнтам із клапанними вадами серця проведено забір венозної крові до кардіохірурічного втручання з метою визначення показників коагулограми та Д-димеру в доопераційному періоді. Результати. В результаті проведених нами досліджень було встановлено, що у пацієнтів із клапанними вадами серця після кардіохірургічних втручань достовірно підвищені такі показники гемостазу, як Д-димер та D-фібриноген. У пацієнтів першої групи показник Д-димеру складав 1.56 мкгФЕО/мл(з максимальним значенням 4.02, мінімальним 0.61) та D-фібриногену 4.75 г/л(з максимальним значенням 8.02, мінімальним 3.03). В другій групі середній рівень Д-димеру був 0.65 мкгФЕО/мл(з максимальним значенням 2.02, мінімальним 0.03), середній рівень D-фібриногену склав 3.58 г/л (з максимальним значенням 6.28, мінімальним 2.03) Середні показники МНВ 1.21(максимальне значення 1.97, мінімальне 0.93) та ПТІ 88.8%(максимальне значення 117.9%, мінімальне 33.8%) в першій групі та середні показники МНВ 1.24(максимальне значення 2,74, мінімальне 0,83) та ПТІ 88.4%(максимальне значення 141.6%, мінімальне 23.5%) в другій групі. Висновки. 1. Встановлено, що такі показники гемостазу як Д-димер та D-фібриноген вищі у групі пацієнтів із ретинальними оклюзіями. 2. Значення МНВ та ПТІ не відрізнялись в обох досліджуваних групах. 3. Зміни коагулограми та Д-димеру можуть використовуватись як діагностичні предиктори ретинальних мікроемболій у пацієнтів із клапанними вадами серця, яким проведено хірургічне втручання на клапанах серця.