СИНДРОМ СУХОГО ОКА ЯК УСКЛАДНЕННЯ ЕКСИМЕРЛАЗЕРНОЇ КОРЕКЦІЇ МІОПІЇ У РАННІ ТА ВІДДАЛЕНІ ТЕРМІНИ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Abstract

Актуальність. Одне з найпоширеніших захворювань очей у світі - міопія. Поширенність міопії до 2050 року зросте до 5 млрд, що становитиме більше половини прогнозованого населення планети (Burton, Matthew J et al. 2020). У світі об’єм ексимерлазерної корекції (ЕЛК) складає приблизно 3,6 мільйонів операцій на рік (Jones C. 2019). Одне із ускладнень ЕЛК міопії – це синдром сухого ока (ССО) (Eydelman M, et al.2017; Gong Q, et al. 2022; Linke S.J. 2016). Частота розвитку ССО після ЕЛК міопії досягає 60% протягом першого місяцю після втручання і 20% - через півроку (Eydelman M, et al.2017; Gong Q, et al. 2022). Мета: дослідити синдром сухого ока як ускладнення ексимерлазерної корекції міопії у ранні та віддалені терміни післяопераційного спостереження. Матеріали і методи. Вели спостереження за 62 чоловіками і жінками (124 ока), віком від 19 до 45 років з діагнозом міопія, які були поділені на 2 групи залежно від обраного методу ЕЛК. У 1-й групі, до складу якої ввійшли 32 пацієнти (64 ока), ЕЛК виконували методом LASIK. До 2-ї групи - 30 пацієнтів (60 очей) відповідно та ЕЛК виконували методом FemtoLASIK. Перед операцією пацієнтам виконували візіометрію, кератометрію, тонометрію, рефрактометрію, рефрактометрію в умовах циклоплегії, оптичну біометрію, кератотопографію, пупілометрію, біомікроскопію, офтальмоскопію. Контроль ССО здійснювали за станом поверхні ока відповідно Оксфордській шкалі профарбовування, сльозопродукцією - тестом Ширмера і Джонса та стабільністю слізної плівки - пробою Норна. 59 ЕЛК виконувалась приладом WaveLight EX500 (Alcon). Формування рогівкового клаптю здійснювали мікрокератомом Carriazo-Pendular та фемтолазером FS200 (Alcon) з товщиною 110 мкм. Протягом 1 місяцю після операції призначались інстиляції антибіотика фторхінолонового ряду і дексаметазону. На термінах 1 місяць, 6 місяців, 1 рік після операції пацієнтам обох груп спостереження виконували візіометрію, рефрактометрію, кератометрію, тонометрію, біомікроскопію та оцінювали ССО за попередньо визначеними показниками. Статистичний аналіз результатів клінічних досліджень проводили за допомогою пакета програм SPSS 61 11.0, MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Рівень значущості відмінностей показників у порівнянні з результатами до операції був розрахований за допомогою t-критерію Стьюдента. У всіх випадках відмінності вважали статистично значущими при р < 0,05. Термін спостереження складав 1 рік. Результати. До операції було виявлено 12.5% пацієнтів з ССО легкого ступеню у 1-й групі та 10% у 2-й групі спостереження. Через 1 місяць після ЕЛК частота ССО підвищилась на 66,6% у 1-й групі і на 75% у 2-й групі. У порівнянні з післяопераційними даними через 1 місяць, на 6-му місяці спостереження частота ССО скоротилась на 41,9% у 1-й групі і на 50% у 2-й групі спостереження. Статистично значимої різниці частоти ССО на різних термінах спостереження між двома групами виявлено не було. Через 1 рік частота ССО не мала статистично значимої різниці від результатів, отриманих у термін 6 місяців після операції в обох групах. Виявлено 9,7% пацієнтів зі стійким ССО після ЕЛК міопії, у яких не було ознак ССО до операції. Висновки. 1. Виявлено зростання частоти ССО після ЕЛК в обох групах спостереження через 1 місяць на 66,6% і на 75% відповідно. 2. У термін 6 місяців післяопераційного спостереження частота ССО у пацієнтів 1-ї групи знизилась на 41.9% , а 2-ї - на 50% порівняно з результатами спостереження через 1 місяць після ЕЛК міопії. 3. Встановлено стійкий ССО у 9.7% пацієнтів, які не мали ознак ССО до втручання. 4. Статистично значимої різниці частоти ССО на різних термінах спостереження між двома групами виявлено не було, що виключає залежність методу ЕЛК - LASIK та Femto LASIK, і частоти ССО.