ХЕМОДЕНЕРВАЦІЯ ТИПУ А ЯК ЕТАП КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ СТРАБІЗМУ У ДІТЕЙ

Abstract

Актуальність. Лікування косоокості включає комплекс різних заходів, направлених на здобуття бінокулярних функцій та досягнення прямого положення очей. Не дивлячись на високу ефективність оперативного лікування, існують випадки, коли неможливо точно віддозувати обсяг хірургічного втручання. Крім того, оперативні втручання мають недоліки, такі як рубцеві зміни кон’юнктиви, обмеження рухливості ока, гіпо- та гіпердевіації, що потребують повторних хірургічних етапів. За цих причин все більшу увагу страбізмологами приділяється препаратам ботулотоксину типу А, які сприяють змінам біомеханіки екстраокулярних м’язів. Покази для використання БТ-А у пацієнтів з різними формами косоокості досить різноманітні. На даний момент існує великий досвід використання ботулотоксину при страбізмі у хворих будь-якого віку. Причому в дитячій офтальмологічній практиці хемоденервація виявилась досить ефективною: високі результати лікування у дітей із езотропією, за даними літератури, сягають до 51-83% випадків. Не зважаючи на те, що закордоном даний метод здобув широкого використання, в Україні цей метод майже не застосовується. Мета. Оцінити клінічні та функціональні результати застосування ботулотоксину типу А при лікуванні страбізму у дітей. Матеріали та методи. В ході дослідження був проведений аналіз результатів застосування препарату ботулотоксину типу А, як етапу в комплексному лікуванні різних видів косоокості у 29 дітей у віці від 12 міс до 4 років. Співдружня збіжна косоокість з нестабільним кутом відхилення спостерігалася у 12-ти дітей. У 17-ти дітей езотропія поєднувалася з парезами або паралічами черепно-мозкових нервів. Величина горизонтального кута варіювала від 5° до 30 ° по Гіршбергу. Всім пацієнтам була проведена ін'єкція препарату БТ-А в прямі окорухові м'язи. У 8-ми пацієнтів з великим кутом девіації ін'єкції препарату виконувалися у медіальний прямий м'яз білатерально, іншим - монолатерально. Введена доза препарату - від 2,5 до 7 ОД в залежності від величини кута косоокості, віку дитини, тривалості захворювання, ступеня ураження паралізованого м'язу. Результати. У 19 пацієнтів було досягнуто пряме положення очей вже через 1 місяць після введення препарату. На 14-ту добу після ін'єкції у 15-ти пацієнтів була зафіксована екзотропія від 5-ти до 12-ти градусів, що повністю перейшла в ортотропію до кінця першого місяця після процедури. У 9 пацієнтів зафіксовано зменшення кута девіації на 2\3. Один пацієнт не відповів на терапію, що можна пояснити виникненням контрактур у м’язах антагоністах. У 13 дітей були проведені повторні ін’єкії БТ-А з метою досягнення більш стабільних результатів. Через 1 рік спостережень у 9-ти пацієнтів з езотропію з нестабільним кутом виявлено зменшення та стабілізацію девіації, що дає змогу більш точного дозування хірургічного втручання, як наступного етапу лікування. У 12-ти пацієнтів з ураженням n. abducens було отримано зменшення величини первинного і вторинного кутів косоокості, а також збільшення рухливості очей в бік дії ураженого окорухового м'язу, проте повного відновлення рухливості ураженого ока назовні зафіксовано не було. У 18-ти пацієнтів було зафіксовано виникнення транзиторного птозу верхньої повіки І-ІІ ступеня в проміжку між 4-ою і 14-ою добою. Повний регрес даного стану був зафіксований в термін до 6 тижнів після ін'єкції. Висновки. Хемоденервація окорухових м'язів є ефективним, патогенетично обґрунтованим методом лікування збіжної косоокості, що дозволяє досягти зменшення та стабілізації кута девіації і дає змогу краще розрахувати обсяг хірургічного втручання, як наступного етапу комплексного лікування страбізму у дітей. З огляду на недостатність клінічного досвіду, необхідна подальша розробка стандартів даної методики у визначенні показів, термінів, дозувань введення препаратів БТ-А у дітей при різних формах страбізму.