Роль ангіопоетину-2 у виникненні гемофтальму після вітреоретинальних втручань у пацієнтів на проліферативну діабетичну ретинопатію і цукровий діабет 2 типу

Abstract

Актуальність. Основними причинами гемофтальму є проліферативна ді абетична ретинопатія (ПДР), оклюзія вен сітківки, васкуліти та хоріоїдальні васкулопатії, мікроаневрізми сітківки, травма та внутрішньочерепні кровови ливи. За даними C.Y. Wang та співав. (2017), серед причин гемофтальму най більш частими є ПДР (43,3%), відшарування сітківки (11,4%), оклюзія вени сітківки (3,06%) і вікова макулярна дегенерація (2,44%). Ця ситуація диктує необхідність дослідження нових механізмів патогенезу для розробки шляхів прогнозування та профілактики післяопераційного гемофтальму при ПДР. При цукровому діабеті 2-го типу (ЦД2) формується гіпоксія, яка призводе до апоптозу перицитів, стоншення стінки капілярів, що проявляється у ви гляді мікроаневризм. У капілярах та венулах погіршуються реологічні вла стивості крові, активується тромбоутворення з пригніченням фібринолізу, що збільшує ймовірність розвитку спонтанних геморагій. Стійка гіпоксія сіт ківки стимулює неоваскулогенез, який має патологічний характер. Суттєво збільшується ризик розриву новоутворених судин. Інтегруючим регулятором цих патологічних явищ є ангіопоетин-2 (Ang2), який посилюється гіпоксією, дестабілізує судинну мережу, підвищує чутливість до факторів, що стимулю ють неоваскуляризацію, протікання судин і крововиливи. Мета – дослідити роль ангіопоетину-2 у виникненні гемофтальму після вітреоретинальних втручань у пацієнтів на проліферативну діабетичну рети нопатію і цукровий діабет 2 типу. Матеріал і методи. Обстежено 15 хворих на ЦД2 з ПДР, яким була виконана закрита субтотальна вітректомія з пілінгом внутрішньої пограничної мемб рани та етап панретинальної лазеркоагуляції. У всіх пацієнтів протягом 1-3 місяці після операції розвивався гемофтальм (основна група). У якості групи порівняння обстежено 10 прооперованих пацієнтів з ПДР, в яких гемофтальм не розвивався. Рівень Ang2 визначали у скловидному тілі, що було видалено під час операції, імуноферментним методом (RnD Systems, США). Для статистичної обробки даних застосовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA). Результати. Під час операції у 7 пацієнтів основної групи були відмічені інтравітреальні крововиливи, які були усунуті під час операції. У ранньому післяопераційному періоді на 4 прооперованих очах розвинулася гіфема, що обумовило необхідність промивання передньої камери. На 7 очах спостеріга лися ексудативні реакції у вигляді відкладення фібрину по задній поверхні кришталику. У групі порівняння під час операції у 2 пацієнтів були відмічені інтравітреальні крововиливи, які були усунуті під час операції. У ранньому післяопераційному періоді на 2 прооперованих очах розвилася гіфема, на 3 очах спостерігалися ексудативні реакції. Вміст Ang2 у скловидному тілі у ос новній групі суттєво перевищував такий у групі порівняння: 485,5±46,5 пг/мл проти 174,8±14,6 пг/мл, відповідно (p<0,001). Ангіопоетини є ростовими факторами, що регулюють ангіогенез (форму вання кровоносних судин з існуючих). В даний час підтверджено існування чо тирьох типів ангіопоетинів, з яких Ang1 і Ang2 – є антагоністами та необхідні для формування кровоносних судин. Їх мішенню є тирозинкіназний рецептор TIE-2 (Tek) ендотелію та перицитів. Шлях Ang1/TIE-2 регулює ангіогенез, а Ang2 є негативним регулятором, який посилюється гіпоксією і, через інакти вацію TIE-2, дестабілізує судинну мережу, що обумовлює протікання судин і, ймовірно, полегшує післяопераційні крововиливи. Висновок. 1. Вміст Ang2 у основній групі перевищував такий у групі по рівняння: 485,5±46,5 пг/мл проти 174,8±14,6 пг/мл, відповідно (p<0,001). 2. Збільшення у 2,8 рази вмісту Ang2 у скловидному тілі при гемофтальмі вказувало на його роль у потенціюванні судинних порушень при ПДР та ЦД2.