Престенотичне розширення проксимальних відділів шлунка як предиктор розвитку гастроезофагеального рефлюксу у віддаленому періоді після лапароскопічної гастроплікації

Abstract

Мета. Оцінка безпосередніх та віддалених результатів лапароскопічної гастроплікації (ЛГП) та аналіз предикторів несприятливих наслідків баріатричної операції. Матеріали і методи. Дослідження проведено на основі результатів обстеження та хірургічного лікування 79 хворих з ожирінням та метаболічним синдромом, яким була виконана ЛГП на базах кафедр хірургії та судинної хірургії НМАПО імені П.Л.Шупика за період з 2015 по 2018 р. Результати. За результатами повторних досліджень, проведених через один рік після виконаного хірургічного втручання, констатували зниження індексу маси тіла, покращення показників глікемії, ліпідограми, нормалізацію артеріального тиску, зменшення частоти апное уві сні. За даними повторної рентгеноскопії з контрастуванням верхніх відділів травного каналу, проведеної через 6 міс після ЛГП, у 20 (25,3%) пацієнтів визначили нерівномірне звуження шлункової трубки вище кута шлунка. Через 12 міс зафіксували рентгенологічні ознаки значного розширення сформованої шлункової трубки, дна та кардіального відділу шлунка, збільшення кута Гіса, наявність гастроезофагеального рефлюксу контрастної рідини, а 2 пацієнти мали ознаки аксіальної кардіальної грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД). Водночас у 20,2% пацієнтів спостерігали симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) із суттєвим погіршенням якості життя. Висновки. ЛГП є потенційно безпечною та ефективною операцією, після якої значно і стійко знижується маса тіла. Однак у 20,2% пацієнтів виникають такі ускладнення, як ГЕРХ та рефлюкс–езофагіт, протягом 12 міс після ЛГП, виконаної з метою хірургічного лікування ожиріння. Виникнення зазначених віддалених ускладнень є наслідком часткового стенозу в ділянці кута шлунка, що призводить до розвитку престенотичного розширення проксимальних відділів шлунка.