ВПЛИВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ДЕРМАЛЬНИХ ОПІКІВ НА ПРИРОДНУ РЕЗИСТЕНТНІСТЬ І РОЗВИТОК РУБЦІВ.

Abstract

Мета роботи. Вивчити вплив хірургічного лікування дермальних опіків на зміни мікрофлори опікових ран, природню резистентність і імунологічну реактивність обпечених, розвиток рубців. Матеріали і методи. Під спостереженням знаходилось 130 хворих із дермальними термічними ураженнями площею 5–50% поверхні тіла віком 18–65 років. В залежності від тактики лікування поверхневих і глибоких дермальних уражень (використання ранових покриттів різного походження, строків і методів проведення операцій, строків видалення некротичного струпу, способу закриття ран) хворі були поділені на групи: 70 хворих в основній групі і 60 хворих в групі порівняння. Проводилоя мікробіологічне дослідження опікових ран. Для оцінки впливу хіругічного лікування на природну резистентность і імунологічну реактивність обпечених і вплив їх на рубцеутворення вивчалися активність і резервні можливості кисень залежних бактерицидних систем фагоцитів – спонтанний і стимульований НСТ-тест, лімфоцити, та їх субпопуляції, імуноглобуліни. Результати. Пацієнтам основної групи (35 хворих) з поверхневими дермальними опіками через 1,5±0,6 доби після травми виконувалася хірургічна обробка опікових ран – надтонке висічення поверхневого некрозу, із закриттям ран пінополіуретановими покриттями. У 30 хворих групи порівняння проводилося консервативне лікування ран. Строки повної епітелізації опікових ран хворих основної групи склали 19,9±6,3 діб проти 22,9 ±6,4доби у хворих групи порівняння. Хворим основної групи (35 осіб) з глибокими дермальними опіками проводилось висічення некротичних тканин (дермобразія) та закриття ран тимчасовими рановими покриттями на поліуретановій основі (18 хворих), або ксенодермоімплантантами (17 хворих) з наступною АДП. Дермобразія поверхневого дермального некрозу із закриттям ран рановими покриттями призвела до зменшення кількості мікробної асоціації у цих хворих до 1,1±0,4, а радикальне висічення ненкрозу у хворих з глибокими опіками до 1,7±0,6 проти 2,9±0,9 в групі порівняння. Застосування хірургічного алгоритму лікування дермальних опіків супроводжувалось оптимізацією функціональної активності НГ, що виражалося в зниженні показників спонтанного НСТ тесту (p<0,05) та підвищенням значень індукованого НСТ тесту і зумовлювало збереження функціональної активності НГ на субкомпенсованному рівні; призводило до зменшення кількості В-лімфоцитів септикотоксемії і відновленням активності Т-лімфоцитів, що знижувало ризик розвитку аутоімунних реакцій. Дані тенденції коррелюють з динамікою зміни показників вмісту імуноглобулінів: оптимізацією продукції Ig G і Ig М, як показників гуморальної відповіді, що зменшує ризик рубцеутворення (р≤0,05). Розвиток рубцевих деформацій в перші півроку не спостерігалося. Через рік хороші результати відзначені в 84% випадків. Висновки. Розроблений алгоритм хірургічного лікування дермальних опіків передбачає раннє висічення і поверхневого, і глибокого дермального некрозу з первинною пластикою ран тимчасовими покриттями і відстроковою аутодермопластикою. Застосування розробленого алгоритму хірургічного лікування призводило до зменшення антигенного навантаження на фагоцитуючи клітини в зони опікової рани, до зменшення показників кількості В-лімфоцитів в стадії септикотоксемії і відновленням активності Т-лімфоцитів, знижує ризик розвитку аутоімунних реакцій. Дані тенденції коррелюють з динамікою зміни вмісту імуноглобулінів сироватки крові: оптимізацією продукції Ig G і Ig М як показників гуморального відповіді. У хворих групи порівняння в умовах тривалого перебування змінених тканин на ранах визначалась аутосенсібілізація з розвитком Т-незалежного відповіді із зниженням активності Т-хелперів, підвищенням Т-супрессорів і В-лімфоцитів з найбільшими значеннями в стадії септикотоксемии, що корелювало з подальшим рубцеутворенням у цих хворих.