Високі дози торасеміду в практиці лікаря: очевидні переваги.

Abstract

Резюме. Торасемід є на сьогодні найбільш призначуваним петльовим діуретиком у клінічній практиці. Його високі дози використовуються переважно в двох клінічних ситуаціях, що супроводжуються гіпергідратацією: при хронічній серцевий недостатності (ХСН) і хронічній хворобі нирок (ХХН). Останні світові настанови із ХСН 2019 року визначили чіткий алгоритм застосування великих доз торасеміду з огляду на те, що саме великі дози дають стійкий тривалий діуретичний ефект. Добова доза знаходиться у проміжку 50–300 мг торасеміду, призначається безперервно і тривало. Із клінічної практики відомо, що високий рівень натрійуретичного пептиду В, як правило, супроводжується вираженим діурезом. При ХХН великі дози торасеміду знаходяться у діапазоні 40–100 мг (200 мг) на добу. Враховуючи обмеження водовидільної функції нирок, яка пропорційно зменшується з ростом ступеня ХХН, режим і ефективність призначення торасеміду відрізняються від таких при ХСН. При ХХН торасемід призначається в дозах до 100 мг 6 днів на тиждень, сьомий — перерва. При застосуванні доз 100–200 мг торасемід призначають в такому режимі: два дні прийом — два дні перерва. Великі дози торасеміду демонструють високу ефективність у зменшенні/ліквідації гіпергідратації при ХСН і ХХН. Їх тривале призначення знижує показники загальної та серцево-судинної смертності. Посилення ефекту торасеміду можливе за рахунок одночасного призначення ксипаміду. Комбінація торасеміду й фуросеміду вважається недоцільною.