Кардіопротективний ефект нітрогліцерину при невідкладній черезшкірній ендоваскулярній реваскуляризації міокарда в пацієнтів похилого віку з гострим коронарним синдромом

Abstract

Резюме. Актуальність. У 2018 році в США ішемічна хвороба серця була причиною летальних випадків у 43,8 % хворих і посіла лідируюче місце у структурі смертності від патології серцево-судинної системи. Золотим стандартом невідкладної допомоги при гострому коронарному синдромі (ГКС) вважається ен- доваскулярна реваскуляризація коронарних артерій. Суттєвим ускладненням навіть технічно коректної процедури може стати ішемічно-реперфузійне ураження міокарда. Однією з груп препаратів, що застосо- вуються з метою кардіопротекції, є нітрати, найпоширеніший з яких — нітрогліцерин. Не має одностай- ної думки щодо доцільності та ефективності використання цього препарату з метою кардіопротекції че- рез його переважний вплив на венозне судинне русло та розвиток толерантності при тривалому введенні. Мета: дослідити ефективність кардіопротективного ефекту нітрогліцерину у хворих похилого віку з ГКС під час ендоваскулярної реваскуляризації міокарда. Матеріали та методи. Було обстежено 60 пацієнтів віком від 60 років (середній вік — 67,05 ± 5,19 року) з діагнозом «гострий коронарний синдром», що підля- гали невідкладній ендоваскулярній реваскуляризації міокарда у Державній установі «Інститут серця МОЗ України» у період із 05.11.2018 р. по 11.02.2019 р. Усі пацієнти були розподілені на дві групи: 30 пацієнтів віднесено до групи І, 30 — до групи ІІ. Усім пацієнтам групи І вводили болюсно 200 мг нітрогліцерину в інфарктзалежну артерію перед реканалізацією; пацієнти групи ІІ отримували стандартну медикамен- тозну терапію. В обох групах оцінювали частоту розвитку феноменів no- та slow-reflow, гемодинамічні зміни після та під час реперфузії, регресію сегмента ST у динаміці, частоту порушень ритму та суттєві інтрагоспітальні ускладнення. Результати. У пацієнтів віком від 60 років із ГКС, яким інтракоронарно вводився нітрогліцерин (ГрІ), порівняно з контрольною групою (ГрІІ) відзначалась суттєво (в 2,5 раза) мен- ша частота розвитку феномена no-reflow (6,7 та 16,7 % відповідно в ГрІ та ГрІІ, р < 0,05) та вдвічі нижча частота випадків реперфузійної брадикардії з гіпотензією (10 % у ГрІ проти 20 % в ГрІІ, р < 0,05). У після- операційному періоді спостерігалась суттєва різниця (в 4 рази) в частоті загрудинного болю (6,7 % в ГрІ проти 26,7 % в ГрІІ, p < 0,05) та частоті (2,5 раза) порушень серцевого ритму (13,3 та 33,3 % у першій та другій групах відповідно, р < 0,05). Вірогідною також була різниця у величині регресії сегмента ST у першу годину після втручання (на 67,5 % в ГрІ проти 53,8 % в ГрІІ, р = 0,159). Натомість різниця між величина- ми регресії сегмента ST у перші 24 години виявилась невірогідною (р = 0,68) та становила 78,9 та 76,5 % відповідно в першій і другій групах. Статистично незначущою була також різниця в частоті феномена slow-reflow та тяжких післяопераційних ускладнень. Висновки. Внутрішньокоронарне введення нітроглі- церину у дозі 200 мг під час проведення реканалізації інфарктзалежної судини сприяла зниженню частоти гемодинамічних проявів реперфузійного синдрому та зменшенню частоти виникнення феномена no-reflow.