Базисна терапія бронхіальної астми у дітей з різними IgE-фенотипами та генотиповими особливостями за геном АT2R1

Abstract

Мета дослідження: розробити спосіб базисної терапії персистуючої бронхіальної астми у дітей залежно від вмісту загального IgE у периферичній крові та генотипових особливостей за геном АT2R1. Матеріали та методи. У дослідження включено 136 дітей віком 3–17 років з легкою (33,1 %), середньотяжкою (49,3 %) та тяжкою (17,6 %) персистуючою бронхіальною астмою, які до госпіталізації в клініку отримували базисну терапію, проте повного контролю за астмою не досягли. Окрім загальноклінічних і інструментальних методів дослідження у пацієнтів встановлювали генотип на геном АT2R1 та вміст загального IgE у сироватці крові. Результати. Розроблено ефективні схеми індивідуальної базисної терапії бронхіальної астми у дітей залежно від рівня загального IgE у сироватці крові та генотипу за геном AT2R1: при рівні IgE ≥ 400 МО/л та генотипі AT2R1-1166CC призначали інгаляційний глюкокортикостероїд з β2 -агоністом пролонгованої дії та антагоніст лейкотрієнових рецепторів; при рівні IgE < 400 МО/л та генотипі AT2R1-1166CC – інгаляційний глюкокортикостероїд та β 2 -агоніст пролонгованої дії; при рівні IgE ≥ 400 МО/л та генотипі AT2R1-1166АC – тільки антагоніст лейкотрієнових рецепторів; при рівні IgE < 400 МО/л та генотипі AT2R1-1166АC – лише інгаляційний глюкокортикостероїд. Висновки. Персональний добір схем базисної терапії з урахуванням феногенотипу пацієнта сприяв підвищенню рівня контролю астми в 3,4 раза за рахунок зменшення частоти денних і нічних симптомів, скорочення потреби в бронхолітиках короткої дії та посилення експіраторного потоку повітря в легенях за показником об’єму форсованого видиху ОФВ1 на 16,5 %.