Проблема гіперчутливості до місцевих анестетиків

Abstract

Проблема розвитку побічних реакцій у результаті використання в медицині діагностичних і лікарських засобів (ЛЗ) стає дедалі актуальнішою. Пацієнти частіше відзначають реакції на місцеві анестетики (МА) – 43,2 %, антибіотики – 18,8 %, нестероїдні протизапальні засоби – 9,7 %, інші ЛЗ – 28,4 %. МА поділяють на дві хімічні групи: складні ефіри бензойної кислоти (анестетики Ester-типу), що потенційно є алергенами, й аміди (анестетики Amide-типу), що практично не мають алергенного потенціалу. На підставі даних анамнезу лікарю часто складно оцінити ризик розвитку алергічних реакцій, тому якщо в минулому пацієнт стикався з побічною дією МА, то з цими препаратами слід провести шкірні та провокаційні проби, попередньо заручившись інформованою згодою обстежуваного на їх проведення. Шкірні прик-тести використовують для початкової діагностики в пацієнтів із підозрою на алергію до МА. За негативних результатів прик-тесту та внутрішньошкірної проби проводять підшкірну провокаційну пробу з МА. Шкірне тестування за підозри на гіперчутливість (ГЧ) уповільненого типу починають з аплікаційних (патч) тестів і лише в разі їх негативного результату використовують внутрішньошкірну пробу з МА. Лабораторні методи діагностики ГЧ до МА використовуються значно рідше, ніж шкірні та провокаційні тести, оскільки для багатьох ЛЗ відповідні методики не відпрацьовані, а також тому, що це трудомісткий і вартісний метод діагностики. Лікувальна тактика при виникненні ГЧ до МА передбачає надання пацієнтам невідкладної допомоги в разі розвитку анафілаксії та лікування інших клінічних проявів гіперчутливих реакцій відповідно до наявних міжнародних і вітчизняних протоколів. Частіше за все з цією метою використовують епінефрин, оксигенотерапію, інфузії колоїдів/кристалоїдів, антигістамінні препарати, системні та топічні глюкокортикоїди, інгібітори протеаз, інгаляційні β2 -агоністи, антагоністи лейкотрієнових рецепторів тощо