Деякі імунологічні маркери як прогностичні чинники розвитку вікової макулярної дегенерації після факоемульсифікації катаракти

Abstract

Резюме. Актуальність. Вікова макулярна дегенерація (ВМД) є однією з поширених причин сліпоти серед осіб похилого віку. Залишається невирішеним питання, як впливає факоемульсифікація катаракти (ФЕК) на розвиток та прогресування ВМД. До імунних маркерів, які мають безпосереднє відношення до хронічного імунного паразапалення при ВМД, відносять IFN-γ (активатор специфічної і неспецифічної імунної відповіді), IP-9 (один з основних інтерфероніндукованих хемокінів, який має доведене відношення до розвитку ВМД) і IL-1β (маркер прозапального пошкодження). Мета дослідження: установити роль деяких імунологічних маркерів як прогностичних чинників розвитку вікової макулярної дегенерації після факоемульсифікації катаракти. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 86 пацієнтів (93 ока) віком від 60 до 82 років, яким була виконана ФЕК шляхом імплантації м’якої інтраокулярної лінзи на апараті Infiniti фірми Alcon (США). ВМД оцінювали за класифікацією Американської академії офтальмологів (AREDS, 2001). Пацієнтів обстежували протягом 18 місяців після операції. Визначення вмісту IFN-γ (пг/мл), IP-9 (нг/мл) та IL-1β (пг/мл) проводили імуноферментним методом у внутрішньоочній рідині, яку забирали під час операції ФЕК. Для статистичної обробки отриманих даних використовували програми Statistica 10 (StatSoft, Inc., США) та MedCalc Statistical Software 18 (MedCalc Software bvba, Бельгія). Результати. Вміст маркерів був суттєво вищим за наявності ВМД, ніж за її відсутності (контроль), із максимальними значеннями в 4-й та 5-й групах (при ВМД у пізній стадії — категорія 4 AREDS): вміст IFN-γ — у 4,8–5,4 раза; вміст ІР-9 — у 5,5–5,9 раза; вміст IL-1β — у 5,1–5,6 раза (p < 0,001). При стратифікації за прогресуванням ВМД було відзначено, що вміст IFN-γ і IP-9 був вищим за наявності прогресування, ніж без нього (відповідно у 2,0 та 1,2 раза; р < 0,05), тоді як за рівнем IL-1β різниці не виявлено (р = 0,514). При розвитку ВМД уперше після операції ФЕК суттєво збільшеним виявися вміст IFN-γ і ІР-9 за відсутності реакції IL-1β. Побудована прогностична модель ймовірності прогресування ВМД за вмістом IFN-γ у внутрішньоочній рідині з точністю 79,6 % (p < 0,001). Висновки. Активність імунного запалення, що відбиває вміст у внутрішньоочній рідині імунних маркерів, має прогностичну значущість для прогресування ВМД після операції ФЕК