http://localhost:8080/handle/lib/495 Sat, 10 Oct 2026 05:36:26 GMT 2026-10-10T05:36:26Z http://localhost:8080/handle/lib/3348 Title: Експериментально-морфологічне обгрунтування використання антисептичного гелевого розчину при загальному перитоніті. Authors: Фелештинський, Я.П.; Демкович, О.П.; Дядик, О.О.; Сміщук, В.В. Abstract: Мета роботи: оцінити ефективність антисептичного гелевого розчину для санації черевної порожнини при загальному перитоніті в експериментально-морфологічному дослідженні. Висновки: антисептичний гелевий розчин можна використовувати для інтраопераційної та післяопераційної санації черевної порожнини в комплексному лікуванні хворих із загальним перитонітом. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://localhost:8080/handle/lib/3348 2019-01-01T00:00:00Z http://localhost:8080/handle/lib/3283 Title: Експериментально-клінічне обґрунтування лікування шлунково-кишкових кровотеч з використанням ендоскопічної високочастотної зварювальної біполярної електрокоагуляції Authors: Фомін, П. Д.; Опарін, С. О.; Дядик, О. О.; Фелештинський, Я. П.; Сорокін, Б. В.; Луценко, Д. В. Abstract: Проблема лікування шлунково-кишкових кровотеч є актуальною, що зумовлено високою летальністю. Ендоскопічний гемостаз дає змогу знизити як загальну, так і післяопераційну летальність у 3—4 рази. Використовують такі ендоскопічні методи зупинки шлунково-кишкових кровотеч: хімічний, ін’єкційний, монополярна, аргоноплазмова, лазерна коагуляції, метод кліпування. Мета роботи — експериментально та морфологічно обґрунтувати використання високочастотної зварювальної біполярної електрокоагуляції із застосуванням апарата ЕК-300М1 в ендоскопічному лікуванні шлунково-кишкових кровотеч і впровадити її в клінічну практику. Матеріали і методи. На 10 свинях віком 5—7 років з масою тіла 85—100 кг проведено експериментальне дослідження нового способу локального гемостазу кровоточивих судин та ерозій (патент № 124885 від 25.04.2018 р. «Спосіб лікування хворих зі шлунково-кишковими кровотечами») з морфологічною верифікацією стану судини. Для високочастотної зварювальної біполярної коагуляції використовували два зонди, під’єднані до апарата ЕК-300 М1 у режимі перекриття: діаметром 2,2 мм (патент № 115147 від 10.04.2017 р.) з опуклим електродом (№ 1) та 3,2 мм (модифікований) з увігнутим електродом (№ 2). Результати та обговорення. Встановлено, що для зупинки кровотечі із судин діаметром до 1 мм найефективнішим є застосування зонда № 1 з тривалістю експозиції 15 с, для судин діаметром понад 1 мм — використання зонда № 2 з тривалістю експозиції від 30 с. Висновки. Високочастотна зварювальна біполярна електрокоагуляція має переваги над іншими методами ендоскопічної зупинки кровотеч і може бути рекомендована як метод вибору для лікування шлунково-кишкових кровотеч, який забезпечує стійкий та остаточний гемостаз. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://localhost:8080/handle/lib/3283 2019-01-01T00:00:00Z http://localhost:8080/handle/lib/3067 Title: Лапароскопічна преперитонеальна алопластика післяопераційних вентральних гриж. Authors: Фелештинський, Я.П.; Лерчук, О. М.; Сміщук, О. В.; Гудима, Я. М. Abstract: Мета. Підвищити ефективність хірургічного лікування післяопераційних вентральних гриж шляхом виконання лапароскопічної преперитонеальної алогерніопластики. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування 126 хворих із післяопераційними вентральними грижами віком від 30 до 75 років, які були прооперовані в клініці кафедри хірургії і проктології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика за період з 2012 по 2019 р. Жінок було 80 (63,5%), чоловіків – 46 (36,5%). Середній вік пацієнтів становив (54,7 ± 3,3) року. Відповідно до класифікації Європейської асоціації хірургів–герніологів (The European Hernia Society – EHS, Гент, Бельгія, 2008 р.) розподіл післяопераційних вентральних гриж був таким: грижі M1W1R0 діагностовано y 6 (4,8%) пацієнтів, M2W1R0 – y 12 (9,5%), M2W2R0 – y 14 (11,1%), M3W1R0 – y 10 (7,9%), M3W2R0 – y 11 (8,7%), M3W3R0 – y 8 (6,3%), M4W1R0 – y 7 (5,6%), M4W2R0 – y 3 (2,4%), M4W3R0 – y 5 (4,0%), M5W1R0 – y 8 (6,3%), M5W2R0 – y 4 (3,2%), M2–3W2R0 – y 19 (15,1%), M3–4W2R0 – y 8 (6,3%), M3–4W3R0 – y 4 (3,2%), M1–4W3R0 – y 4 (3,2%), M3–5W3R0 – y 3 (2,4%). Пацієнтів із післяопераційними вентральними грижами великих розмірів (W3) і діастазом прямих м’язів живота понад 5 см не включали в дослідження. В залежності від методики виконання алогерніопластики післяопераційних вентральних гриж хворі були розподілені на дві групи. У 1–й групі у 63 (50%) хворих виконали удосконалену лапароскопічну преперитонеальну алогерніопластику з трансфасціальним зшиванням країв дефекту черевної стінки. У 2–й групі у 63 (50%) хворих виконали відкриту преперитонеальну алогерніопластику. В обох групах хворих для алогерніопластики використовували легкі поліпропіленові сітки. Результати. Лапароскопічна алопластика післяопераційних вентральних гриж із трансфасціальними швами, яку застосовували у 1–й групі хворих, мала суттєві переваги: значно менша інтенсивність післяопераційного болю, зменшення частоти сероми на 94% – відносний ризик 0,06 (0,01 – 0,28), p<0,001; ризику нагноєння післяопераційної рани на 90% – відносний ризик 0,10 (0,01 – 1,98), p=0,211; ризику виникнення хронічного інфільтрату на 86% – відносний ризик 0,14 (0,01 – 2,70), р=0,369. У цілому щодо всіх ускладнень (безпосередні результати) відмічено зниження ризику їх виникнення на 93% – відносний ризик 0,07 (0,02 – 0,28), p<0,001 у пацієнтів 1–ї групи у порівнянні з пацієнтами 2–ї групи. Віддалені результати хірургічного лікування післяопераційних вентральних гриж також підтверджують перевагу лапароскопічної преперитонеальної алогерніопластики із трансфасціальним зшиванням країв дефекту над відкритою преперитонеальною алопластикою: зменшення ризику розвитку хронічного болю на ділянці передньої черевної стінки на 68% – відносний ризик 0,32 (0,03 – 3,18), p=0,617 та ризику виникнення рецидиву грижі на 87% – відносний ризик 0,13 (0,01 – 2,67), p=0,367. Висновки. Виконання лапароскопічної преперитонеальної алогерніопластики при післяопераційних вентральних грижах (1–ша група хворих) завдяки мінімізації хірургічної дисекції тканин черевної стінки супроводжується значно меншою інтенсивністю післяопераційного болю та меншою частотою післяопераційних ускладнень у порівнянні з відкритою преперитонеальною алогерніопластикою (2–га група хворих), а саме: у 1–й групі частота сероми становила 3,2%, у 2–й – 34,9%, у 1–й групі не фіксували нагноєння післяопераційної рани, запального інфільтрату черевної стінки, у 2–й групі частота цих ускладнень становила 6,4 та 4,8% відповідно, у 1–й групі хронічний післяопераційний біль спостерігали у 2,1% хворих, у 2–й – у 6,3%, у 1–й групі рецидиву грижі не було, у 2–й групі частота рецидиву грижі становила 6,3%. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://localhost:8080/handle/lib/3067 2020-01-01T00:00:00Z http://localhost:8080/handle/lib/3066 Title: Профілактика пошкодження позапечінкових жовчовивідних шляхів та проток підшлункової залози при виконанні резекції шлунка за Більрот II з приводу ускладнених виразок дванадцятипалої кишки. Authors: Максимчук, Д. В.; Мамчич, В. І.; Максимчук, В.Д. Abstract: Мета. Розробити спосіб мобілізації та спосіб закриття «складної ручної» кукси дванадцятипалої кишки при операціях із приводу ускладнених гігантських пенетруючих пілородуоденальних виразок з метою запобігання ятрогенним пошкодженням позапечінкових жовчовивідних шляхів і проток підшлункової залози та поліпшити результати хірургіч- ного лікування зазначеної патології. Матеріали і методи. У дослідження включено 46 пацієнтів, прооперованих із приводу ускладнених гігантських пенетруючих пілородуоденальних виразок. До гігантських пілородуоденальних виразок віднесені виразки розміром більше 2,5 см. Запропоновано спосіб мобілізації дванадцятипалої кишки та спосіб ушивання «складної» кукси дванадцятипалої кишки. Спосіб мобілізації дванадцятипалої кишки передбачає дуоденотомію в зоні рубцево – виразкової трансформації та внутрішньокишкове пальцьове витягування доверху та вперед на себе всіх стінок кишки із спайкового процесу, що включає звільнення верхньогоризонтальної та частини низхідної ділянок дванадцятипалої кишки шляхом розтину вісцеральної очеревини по правому та лівому краях кишки на відстань, достатню для формування її кукси без натягу. Спосіб ушивання «складної» кукси дванадцятипалої кишки передбачає дуоденотомію в ділянці ураження циркулярним виразковим процесом. Це дозволяє визначити ступінь виразкового стенозу, провести екстериторизацію виразки та після мобілізації дванадцятипалої кишки за вказаним вище способом використати мобілізовані її стінки у формуванні кукси. Використання однорядного вузлового ввертаючого шва дозволяє рівномірно розподілити навантаження по всій лінії шва, що підвищує механічну міцність місця ушивання. Результати. Середня тривалість операції становила 136,6 хв (95% довірчий інтервал: 125,2; 152,0); тривалість стаціонарного лікування – від 7 до 26 ліжко–днів, у середньому 15,7 дня (95% довірчий інтервал: 13,1; 18,2). Ускладнення, що виникли в ранньому післяопераційному періоді: інфекція в ділянці рани – 2 (4,3%), пневмонія – 2 (4,3%), інсульт – 1 (2,2%), тромбоемболія легеневої артерії – 1 (2,2%), неспроможність кукси дванадцятипалої кишки – 1 (2,2%) спостереження. Післяопераційна смертність становила 4,3%, померли 2 пацієнти, у 1 (2,2%) причиною смерті стала тромбоемболія легеневої артерії, у 1 (2,2%) – геморагічний інсульт. Неспроможність кукси дванадцятипалої кишки і поширений серозно–фібринозний перитоніт виявлені на 6–ту добу після операції у 1 (2,2%) пацієнта. Через 1 рік обстежено 31 пацієнта: при фіброгастроскопії у 1 (3,2%) пацієнта виявлено виразку задньої губи гастроєюноанастомоза, у 7 (22,6%) – поверхневий гастрит, у 1 (3,2%) – ерозивний гастрит кукси шлунка. Висновки. Запропоновані спосіб мобілізації та спосіб формування кукси дванадцятипалої кишки при гігантській ускладненій циркулярній пілородуоденальній виразці дозволяють мінімізувати ймовірність неспроможності швів кукси, а також запобігати ятрогенному пошкодженню залучених у виразковий інфільтрат жовчних проток і проток підшлункової залози і може бути рекомендований до застосування в клінічній практиці. Особливу увагу слід приділити декомпресії дванадцятипалої кишки в післяопераційному періоді і стимуляції роботи кишечника. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://localhost:8080/handle/lib/3066 2020-01-01T00:00:00Z