DSpace Collection:

Механічна тромбекстракція в пацієнтки з гострим ішемічним інсультом на тлі антикоагулянтної терапії

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Title: Механічна тромбекстракція в пацієнтки з гострим ішемічним інсультом на тлі антикоагулянтної терапії Authors: Єпанчінцева, Ольга Анатоліївна; Жарінов, Олег Йосипович; Ярош, Віталіна Abstract: Тромболітична терапія, яка є пріоритетною лікувальною стратегією у хворих з гострим ішемічним інсуль том при застосуванні в перші 3–4,5 год після виникнення церебральної катастрофи, має суттєві обмеження при фоновій терапії антикоагулянтами. Як альтернативну терапевтичну стратегію в разі неефективності тромболі тичної терапії або наявності протипоказань до її проведення розглядають механічну тромбекстракцію. У статті описано клінічний випадок пацієнтки віком 75 років, у якої на тлі серцевої недостатності та фібриляції перед сердь виник гострий кардіоемболічний ішемічний інсульт. Тривалий фоновий прийом прямого перорального антикоагулянта з огляду на фібриляцію передсердь був протипоказанням для проведення у хворої тромболі тичної терапії, тож пацієнтці виконали механічну тромбекстракцію. Представлений клінічний випадок ілюструє можливості успішного інтервенційного лікування гострого кардіоемболічного ішемічного інсульту. Розглянуто приклад фармакологічної взаємодії, яка могла призвести до зниження ефективності антикоагулянтної терапії Description: Thrombolytic therapy, which is a priority treatment strategy in patients with acute ischemic stroke in the first 3-4,5 hours after start of the disease, has significant limitations in case of background anticoagulant therapy. Mechanic thrombextraction is considered to be an alternative therapeutic strategy in case of inefficacy or contraindications to thrombolytic therapy. The article presents a clinical case of the 75-year old female patient with acute cardioembolic stroke on background of heart failure and atrial fibrillation. Long-term background usage of the direct oral anticoagulant due to atrial fibrillation is a limitation to use thrombolytic therapy, therefore mechanical thrombextraction was performed. The case presents possibilities of the successful interventional treatment of acute cardioembolic ischemic stroke. An example of a possible drug-drug interaction possibly leading to reduction of the effectiveness of anticoagulant therapy is shown.

Клінічна характеристика пацієнтів з тривалими епізодами персистентної фібриляції передсердь

Sun, 01 Aug 2021 00:00:00 GMT

Title: Клінічна характеристика пацієнтів з тривалими епізодами персистентної фібриляції передсердь Authors: Скибчик, Ярослав Васильович; Жарінов, Олег Йосипович Abstract: У порівнюваних групах спостерігали значущі відмінності за частотою виявлення зниженої систолічної функції лівого шлуночка – 2 (3,5 %) проти 12 (20,3 %) пацієнтів у групах з тривалістю епізоду ФП < 90 і  90 днів відповідно (р=0,008). За даними черезстравохідної ехокардіографії, у групах порівняння було виявлено різницю за швидкістю вигнання крові з вушка лівого передсердя (43,5 проти 37,0 см/с відповідно; р=0,020). Різниця за індексом об’єму лівого передсердя не досягла статистичної значущості (98 (80–110) проти 99 (86–114) мл/м2 відповідно; р=0,088). Окрім того, в обох порівнюваних групах відзначалося переважання пацієн тів з помірним зниженням розрахованої швидкості клубочкової фільтрації (рШКФ) (60–89 мл/(хв·1,73 м2)): 36 (62,1 %) випадків у групі з тривалістю епізоду ФП < 90 днів і 38 (63,3 %) – серед пацієнтів з епізодом ФП  90 днів. Водночас у близько третини пацієнтів обох досліджуваних груп спостерігали значніше зниження рШКФ (< 60 мл/(хв·1,73 м2)): 16 (27,6 %) і 18 (30,0 %) випадків у групах з тривалістю епізоду ФП < 90 і  90 днів відповідно. Description: We observed a significant difference between the studied groups by the frequency of systolic dysfunction cases: 2 (3.5 %) vs. 12 (20.3 %) patients in AF episode duration < 90 and  90 days groups, respectively (p=0.008). According to transesophageal echocardiography data, we revealed the difference between the groups of comparison by the value of left atrial appendage flow velocity (43.5 cm/s vs. 37.0 cm/s, respectively; p=0.020). The difference between the studied groups by left atrial volume index did not reach the statistical significance (98 (80–110) vs. 99 (86–114) ml/m2, respectively; p=0.088). Besides, both studied groups were characterized by the prevalence of patients with moderate decrease of estimated glomerular filtration rate (eGFR) (60–89 mL/(min·1.73 m2)): 36 (62.1 %) cases in AF episode duration < 90 days, and 38 (63.3 %) – amongst patients with the duration  90 days. Furthermore, about one-third of patients in both studied groups presented with more pronounced eGFR decline (< 60 mL/(min·1.73 m2)): 16 (27.6 %) and 18 (30.0 %) cases in the groups with AF episode duration < 90 and  90 days, respectively.

Вплив ранолазину на перебіг ішемічної хвороби серця після черезшкірного коронарного втручання

Tue, 01 Dec 2020 00:00:00 GMT

Title: Вплив ранолазину на перебіг ішемічної хвороби серця після черезшкірного коронарного втручання Authors: Єпанчінцева, Ольга Анатоліївна; Жарінов, Олег Йосипович; Шклянка, Інга Володимирівна Abstract: У багатьох пацієнтів зі стабільними формами ішемічної хвороби серця після реваскуляризаційних втручань або при їх виконанні існує потреба в оптимізації антиішемічної терапії. З позицій чинних настанов, додавання препаратів другого ряду, зокрема ранолазину, до β-адреноблокаторів та/або антагоністів кальцію розглядається при збереженні ангінозних нападів унаслідок неповної реваскуляризації, з метою профілактики пошкодження міокарда при виконанні черезшкірних коронарних втручань, а також у випадках неможливості виконання реваскуляризації. Результати багатьох клінічних досліджень довели протиішемічну дію та безпечність застосування ранолазину після стентування коронарних артерій. Потенційними перевагами ранолазину порівняно з іншими антиангінальними засобами другого ряду є відсутність значущих змін гемодинамічних показників, добра переносимість і доведені антиаритмічні ефекти. Description: У многих пациентов со стабильными формами ишемической болезни сердца после реваскуляризационных вмешательств или при их выполнении существует потребность в оптимизации антиишемической терапии. С позиций действующих установок, добавление препаратов второго ряда, в частности ранолазина, к β-адреноблокаторам и/или антагонистам кальция рассматривается при сохранении ангинозных приступов вследствие неполной реваскуляризации, с целью профилактики повреждения миокарда при выполнении чрескожных коронарных вмешательств, а также в случаях невозможности выполнения реваскуляризации. Результаты многих клинических исследований доказали противоишемическое действие и безопасность применения ранолазина после стентирования коронарных артерий. Потенциальными преимуществами ранолазина сравнению с другими антиангинальными средствами второго ряда являются отсутствие значимых изменений гемодинамических показателей, хорошая переносимость и доказанные антиаритмические эффекты.

Інфаркт міокарда без обструктивного атеросклеротичного ураження коронарних артерій (MINOCA) — науковий інтерес чи практична необхідність?

Tue, 01 Oct 2019 00:00:00 GMT

Title: Інфаркт міокарда без обструктивного атеросклеротичного ураження коронарних артерій (MINOCA) — науковий інтерес чи практична необхідність? Authors: Ткаченко, Л.О,; Єпанчінцева, О.А.; Стан, М.В.; Сагура, С.М. Abstract: Останніми роками велику увагу приділяють питанням діагностики і лікування інфаркту міокарда (ІМ) без обструктивного атеросклерозу коронарних артерій (MINOCA). За статистичними даними, поширеність MINOCA становить 6 — 8 % від усіх випадків ІМ. Діагностичні критерії MINOCA: наявність критеріїв ІМ, відсутність обструктивного враження коронарних артерій за даними коронароангіографії (зокрема ангіографічний стеноз < 50 %) та іншої причини розвитку пошкодження міокарда. Згідно з консенсусом American Heart Association (2019), діагностику MINOCA проводять у три етапи. На першому етапі слід повторно проаналізувати клінічну ситуацію для заперечення альтернативних діагнозів, на другому — оцінити функціональний резерв кровотоку, заперечити неішемічні механізми пошкодження міокарда за допомогою інструментальних методів дослідження. Третій етап передбачає верифікацію етіологічних чинників ІМ у спеціалізованій клініці. Наведено клінічний випадок ІМ у пацієнта віком 26 років. Діагноз підтверджували підвищений рівень тропоніну, зміни на електрокардіограмі, дані ехокардіографічного дослідження та магнітно‑резонансної томографії. За даними коронароангіографії, виконаної через 12 год від початку захворювання, гемодинамічно значущих звужень коронарних артерій не відзначено. Лабораторний аналіз виявив суттєве збільшення рівня гомоцистеїну — 69 мкмоль/л (норма – < 12,0 мкмоль/л). З урахуванням обтяженої спадковості, виникнення ІМ в молодому віці, відсутності провокуючих чинників (медичні препарати, стрес, надмірне фізичне навантаження, травма тощо) і захворювань (цукровий діабет, системне захворювання сполучної тканини), підвищеного рівня гомоцистеїну роль тромбозу найвірогідніша. Рекомендовано консультацію гематолога з метою виявлення спадкової тромбофілії як причини тромбозу (під час прийому антиагрегантної/антикоагулянтної терапії виконання аналізів та їх інтерпретація некоректні), а також прийом інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту, клопідогреля в дозі 75 мг/добу, рівароксабану в дозі 2,5 мг двічі на добу, β‑адреноблокатора, статинів. З огляду на високий рівень гомоцистеїну рекомендовано дієту з вживанням продуктів, багатих на фолієву кислоту.