http://localhost:8080/handle/lib/205 2026-10-10T05:36:24Z http://localhost:8080/handle/lib/4273 Title: Особливості ранньої діагностики церебральної хвороби малих судин у похилому віці: клініко-нейровізуалізаційні кореляції Authors: Семьонова, Олександра Василівна; Головченко, Юрій Іванович Abstract: Рання діагностика церебральної хвороби малих судин (ЦХМС) хвороби в похилому віці є надскладним завданням через подібність її клініко-нейровізуалізаційних проявів до вікових змін та високий показник коморбідності з нейродегенеративними хворобами. Мета роботи – визначити особливості ранніх нейропсихологічних та нейровізуа лізаційних проявів ЦХМС, яка була вперше діагностована в похилому віці. Матеріал та методи. Обстежено 37 пацієнтів похилого віку (ПВ: 60 – 75 р.) з артеріальною гіпертензією (АГ) 1–2 ст., І–ІІ ст. і ЦХМС (жінок – 17 (45,9%), чоловіків – 220 (54,1%)). Контрольні групи: (КГПВ – 20 практично здорових осіб похилого віку та група пацієнтів середнього віку (СВ: 44-59 р.) з АГ 1–2 ст., І–ІІ ст. і ЦХМС) ідентичні за віком, гендерною належністю і загальною тривалістю освіти. Показники церебрального об’ємного кровотоку (TcVBF) визначенозі застосуванням ультразвукового дуплексного сканування (УЗДС). МРТ (3Т) виконано в режимах: T1-2WI, DWI, 3D Brain FLAIR SHC, 3D tra, VEN BOLD, DTI medium iso SENSE. Нейропсихологічні дослідження проводили із застосуванням: опитувальника МоСА з оцінкою доменів EIS, VIS, AIS, LIS, MIS, OIS; MMSE; SSR і PhSR (Semantic and Phonetic Speech Rate); FAB (Fontal Assessment Battery). Результати та їх обговорення. За допомогою модифікованої для ранніх стадій захворювання шкали обчислення тягаря церебральної хвороби малих судин (ТЦХМСр) встановлено, що єдиною відмінністю між пацієнтами із клінічною маніфестацією патологічного процесу в середньому і похилому віці є наявність лакунарних інфарктів у 16,2% старших хворих. Відносні зміни довізуальних маркерів ЦХМС (показники DTI – МРТ) у старших пацієнтів були менш виразні, ніж у хворих середнього віку (FA: до -24,1% у волокнах та до -18,6% у ROI; MD: до +14,9% у волокнах та +18,2% у ROI). Також виявлено суттєві відмінності впливу порушень процесів дифузії в білій речовині головного мозку на когнітивний статус пацієнтів із ЦХМС середнього і похилого віку (акцентується на числі та рангу кореляцій). В основній групі хворих середнього віку виявлено 270 із 280 (96,4%) можливих кореляційних зв’язків, у тому числі – 22,1% (60) таких, що класифікуються як помітні (≥ + 0,5/≤ -0,5). У старших досліджуваних питома вага встановлених помірних кореляційних зв’язків досягла лише 21,4%, при мінімальному негативному rs = – 0,45. Висновки. Визначені принципові відмінності клініко-нейровізуалізаційної маніфестації ЦХМС у похилому віці: відносне о зменшення бальних оцінок когнітивних функцій до 73,0% (проти 91,2% в групі СВ); наявність ЛІ в переліку візуальних ознак ЦХМС; менш виразні, порівняно із СВ, зміни довізуальних (дифузійних) показників стану глибокої БРГМ; відсутність кореляційних зв’язків для показників доменів MoCA ,ТЦХМСр, FA і MD. 2022-07-02T00:00:00Z http://localhost:8080/handle/lib/4272 Title: Оцінка допплерографічних та електроенцефалографічних змін у пацієнтів з посткомоційним синдромом унаслідок легкої вибухової черепно-мозкової травми Authors: Третякова, Альбіна Ігорівна Abstract: Легка вибухова черепно-мозкова травма (ЛВЧМТ) часто залишається недіагностованою і нелікованою через відсутність звернення пацієнтів, недосконалі інструменти скринінгу, нечіткі діагностичні критерії та відсутність засобів об’єктивізації чи візуалізації пошкодження. Мета: дослідити допплерографічні та електроенцефалографічні зміни у пацієнтів з посткомоційним синдромом (ПКС) унаслідок ЛВЧМТ і можливість їх використання для об’єктивізації ушкодження. Матеріали і методи. У дослідження було залучено 115 чоловіків-учасників бойових дій на сході України (основна група) з установленим діагнозом «ПКС після перенесеної ЛВЧМТ» та 30 здорових осіб (контрольна група). Пацієнти перебували у віддаленому періоді травми (від 6 міс до 3 років). Після збору скарг і анамнестичних даних досліджували неврологічний статус та стан когнітивних функцій. Проводили нейропсихологічне тестування за Монреальською шкалою когнітивної оцінки. Виконували ультразвукове дуплексне сканування з режимом кольорового допплерівського картування судин шиї та голови і транскраніальне дуплексне сканування. Кількісну електроенцефалографію проводили за стандартними параметрами (чутливість ‒ 70 мкВ/см, часова константа ‒ 0,1 с, фільтр ‒ 40 Гц). Результати. У пацієнтів з ПКС після ЛВЧМТ транскраніальне дуплексне сканування дає змогу виявити зміни судинної резистивності в інтракраніальних судинах як каротидного, так і вертебробазилярного басейну (переважно зниження показників резистивності), а також ознаки венозної дисциркуляції в базальних венах мозку, кількісна електроенцефалографія ‒ зміни частоти і топіки α-ритму, зменшення його амплітуди, частотно-просторову інверсію, наявність ознак дисфункції неспецифічних структур головного мозку, за даними спектрального аналізу ‒ зменшення α-потужності, збільшення β-потужності, активності в θ- і δ-діапазонах. Висновки. Виявлені допплерографічні та електроенцефалографічні зміни можуть зберігатися у віддалений період ЛВЧМТ. Їх слід ураховувати в 2022-02-28T00:00:00Z http://localhost:8080/handle/lib/4271 Title: Зміна концепції хірургічного лікування травматичних ушкоджень плечового сплетення Authors: Третякова, Альбіна Ігорівна Abstract: Мета: провести ретроспективний аналіз зміни хірургічної стратегії ушкоджень плечового сплетення, результатів різних хірургічних стратегій і чинників, що вплинули на процес створення нової хірургічної стратегії в одному хірургічному центрі м. Києва. Матеріали і методи. У середньому через 7,4 міс після ушкодження плечового сплетення 148 пацієнтам (середній вік ‒ 29,5 року) проведено 76 невролізів, 14 автопластик та 58 невротизацій, зокрема 29 особам ‒ невротизацію діафрагмальним нервом, 7 – волокнами ліктьового нерва, 9 – латеральним грудним нервом, 7 – медіальним грудним нервом до м’язово-шкірного нерва для відновлення активного згинання ліктя, 6 ‒ іпсилатеральними екстраплексусними руховими нервами. Усім пацієнтам виконано неврологічне обстеження з використанням шкали MRC, електроміографічне дослідження та кутове відхилення в ліктьовому суглобі під час відновленого активного згинання ліктя. Пацієнтів ретроспективно розподілили на дві групи: А (102 особи, прооперовані хірургічною бригадою No1) та Б (46 пацієнтів, прооперованих хірургічною бригадою No2). Аналізували хірургічну стратегію, застосовану в кожній групі протягом 6 років, та її зміну з часом. Результати. У 41 (70,7%) пацієнта спостерігали відновлення ефективної потужності (M4-5) двоголового м’яза плеча після невротизації, у 14 (18,4%) ‒ після невролізу, у 4 (28,6%) ‒ після автопластик. Загалом у пацієнтів групи А проведено 55 невротизацій, в пацієнтів групи Б – 3. Частота невротизацій у групі А зросла у 2013–2019 рр. із 31,0 до 100,0%, загальна ефективність невротизацій – з 50,0 до 83,0%. Висновки. Хірургічні стратегії для ушкоджень плечового сплетення змінилися лише для пацієнтів групи A – невроліз був повністю замінений на невротизацію у 2019 р., тоді як для пацієнтів групи Б невроліз залишився хірургічною стратегією вибору. На створення нової хірургічної стратегії вплинули чотири основні чинники (анатомія ушкодження, термін після травми, вибір нервів-донорів, радіологічні критерії діагностики). Проаналізовані чинники дали змогу визначити оптимальні терміни, ефективні донори та ненадійність радіологічних знахідок при ушкодженнях плечового сплетення. Лише власний досвід, що ґрунтується на ретельному аналізі методики, дає позитивні результати після прийняття нових хірургічних стратегій. 2022-01-28T00:00:00Z http://localhost:8080/handle/lib/4270 Title: Spinal accessory to suprascapular nerve transfer in brachial plexus injury: outcomes of anterior vs. posterior approach to the suprascapular nerve at associated ipsilateral spinal accessory nerve injury Authors: Третякова, Альбіна Ігорівна Abstract: Objective: the spinal accessory nerve (Acc) is susceptible to trauma in at least 6% of cases of brachial plexus injury (BPI). The impaired Acc function disables its utilization for transfer to the suprascapular nerve (SS). The selection of approach to SS is highly dependant on the anatomy of BPI. The purpose of this study was to determine the incidence of the anterior-posterior approach of Acc to SS transfer in BPI and associated functional outcomes. Methods. Twenty nine patients with BP/Acc associated injury were included. Ten patients underwent the transfer of Acc to SS by the anterior approach (AA), 19 patients – by the posterior approach (PA). Nine nerve transfers through AA and one nerve transfer through PA required the interposition of an autologous nerve graft. The functioning of the supra-/infraspinatus muscle was evaluated at 9 and 15mos. on the basis of the MRC and the external rotation (ER) range. ER more than +400 beyond the sagittal plane was regarded as effective recovery of function. Results. Impaired function (M3 or lower on MRC) of the lower trapezius muscle was associated with preserved anatomy of the SS in the supraclavicular region in 9 out of 10 cases. Eighteen patients (62%) recovered to M3 and higher (shoulder stability), 11of these (38%) showed recovery to M4-M5. Five of all patients recovered to M4-M5 and were able to produce ER within the effective ROM (+400-600 of ER). After the AA to the SS, shoulder stability was restored in 60% of cases (M4-M5 in 30%). After the PA to the SS, shoulder stability was restored in 74% of cases (M4-M5 in 42%). Only non-complete BPI showed effective recovery of power and function in terms of less than 6 mos. after injury. PA to SS with no graft provided shoulder stability in 72% of cases, AA to the SS and the graft interposition ensured shoulder stability in 50% of cases. Conclusions. The incidence of AA to the SS was 35%, PA – 65%; preserved anatomy of the SS in supraclavicular region was associated with an increased risk of trapezius muscle dysfunction; the PA to SS and consecutive direct end- to-end transfer of Acc showed better results compared to other combinations of nerve transfers in providing shoulder stability. 2022-02-28T00:00:00Z