http://localhost:8080/handle/lib/193 2026-10-10T04:50:27Z http://localhost:8080/handle/lib/4539 Title: Methodology for the prevention of complications in bone orbit decompression: individual surgical cutting guides Authors: Prusak, O; Petrenko, O; Chepurnyi, Y; Kopchak, A; Rykov, S; Slobodianiuk, A Abstract: Objective: According to the literature, the frequency of complications of surgical decompression of the orbit is from 9.3% to 35% (most often - the appearance of secondary diplopia, less often - lesions of the suborbital nerve, bleeding in the orbit, etc). Therefore, the development of ways to prevent complications during bone decompression of the orbit is an actual task of endocrine orbitopathy (EOP) management. Development of a methodology for the prevention of complications in bone orbit decompression in patients with endocrine orbitopathy, based on the use of individual surgical cutting guides. Methods: We analyzed the results of EOP treatment between 17 patients, who underwent bone orbital decompression at the Kyiv Regional Clinical Hospital in the period from 2017 to 2021. The rate of post-surgical complications, as well as exophthalmos severity were evaluated. Digital modeling and subsequent production of surgical guides was performed using Disior orbital software, D2P software and Geomatic Freeform Plus. Results: When performing surgical decompression of the orbit, it is important to "bypass" the following anatomical structures of the orbit: buttresses (places that will serve as a support for the eyeball), attachment of the oculomotor muscles, suborbital nerve canal (to prevent hyposthesia of the II branch of the trigeminal nerve). Conclusion: Surgical decompression of the orbit with the use of surgical guides can achieve a significant reduction in the degree of exophthalmos and reduce the risk of postoperative complications due to damage to the oculomotor muscles and the suborbital nerve. 2022-01-01T00:00:00Z http://localhost:8080/handle/lib/4538 Title: ДОСЛІДЖЕННЯ НОВИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ДЕГЕНЕРАТИВНО-ДИСТРОФІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ РОГІВКИ Authors: Шаргородська, І. В.; Сас, О. С.; Вадюк, Л. І. Abstract: Актуальність. Дегенеративно-дистрофічні зміни рогівки вражають мільйони людей у всьому світі і є поширеними офтальмологічними захворюваннями. Важливим моментом у патогенезі дегенерації рогівки є розвиток оксидативного стресу, пов’язаного з підвищеною продукцією вільних радикалів, які деструктивно діють на різні органи, в тому числі на рогівку та сітківку. Сьогодні актуальним питанням офтальмології є пошук нових методів лікування, одним з яких є оксигенотерапія. Мета. Дослідити нові можливості застосування оксигенотерапії для лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань рогівки. Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 80 хворих (160 очей) з епітеліально-ендотеліальною дистрофією рогівки, герпетичним і метагерпетичним кератитом, нейротрофічним кератитом (у хворих на цукровий діабет і глаукому), нервово-паралітичним кератитом (у хворих з лагофтальмом). Для досліджень використовувався пристрій, який дозволяє отримати новий рівень якості насичення рідини газом. Вивчали різні режими терапії: тривалість, щільність, концентрацію тощо. У дослідженні використовувалися клініко-лабораторні та інструментальні методи обстеження згідно заствердженого клінічного протоколу лікування пацієнтів з дегенеративними захворюваннями рогівки ока. Результати. Встановлено роль компонентів системи оксидативного та міксидативного стресу у розвитку дегенеративно-дистрофічних захворювань 96 рогівки. Отримані наукові знання про важливість компонентів оксидативного та міксидативного стресу в механізмах пошкодження судин при дегенерації рогівки та залежність виявлених порушень від вмісту супероксидного радикала, гідроксильного радикалу, дієнових кон’югатів та малонового діальдегіду, що може відкрити нові можливості у профілактиці та лікуванні цієї патології. Висновки. Пошук та дослідження нових варіантів лікування хворих на дегенеративно-дистрофічні захворювання рогівки є актуальними, оскільки несвоєчасне та неефективне лікування цієї категорії пацієнтів може мати значні незворотні наслідки для органу зору. 2022-01-01T00:00:00Z http://localhost:8080/handle/lib/4537 Title: КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОДИФІКОВАНОГО МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ КЕРАТОКОНУСУ Authors: Шаргородська, І. В.; Кондратенко, Ю. М.; Лисенко, М. Г. Abstract: Актуальність. Питання виживання рогівкового трансплантату продовжує залишатися одним з найактуальніших питань сучасної офтальмохірургії, оскільки воно залишається першочерговим показником успіху кератопластики. Суттєвим фактором впливу на клінічний результат проведеної кератопластики є вихідна якість донорського рогівкового матеріалу. На успішне приживлення рогівкового трансплантату впливають три основні групи факторів: якість донорського матеріалу, інтраопераційна травматизація рогівкового трансплантату та стан трансплантаційного ложа реципієнта. Мета. Підвищення ефективності виживання наскрізних рогівкових аллотрансплантатів при кератоконусі шляхом вироблення дієвих критеріїв якості донорського матеріалу на етапі відбору та розробка методики додаткової ендотеліопротекції рогівкового трансплантату на етапі трансплантації. Матеріали і методи. На 805 нативних донорських рогівках, придатних за епідпоказниками для кератопластики, проводились біомікроскопія та конфокальна мікроскопія ex vivo та кількісне визначення рефлективності ендотелію на конфокальних мікрофотограмах за розробленою методикою. Проаналізовано 129 клінічних випадків наскрізної аллокератопластики (116 реципієнтів), які були розділені на 3 клінічні групи, співставні за гендерно-віковими ознаками). В І клінічній групі трансплантати пройшли стандартний відбір за загальноприйнятими критеріями якості, в ІІ клінічній групі трансплантати пройшли стандартний відбір за загальноприйнятими критеріями якості та з визначеним критерієм рефлективності ендотеліальних клітин рогівки (КРЕКР) та іншими морфометричними особливостями ендотелію. В цих групах кератопластика проводилась зі стандартною віскоендотеліопротекцією. В IІІ 93 клінічній групі трансплантати пройшли стандартний відбір за загальноприйнятими критеріями якості, з прийнятним КРЕКР та морфометричними особливостями ендотелію, а під час кератопластики на етапі «back table» була проведена модифікована віскопротекція ендотеліальних клітин. По досягненню повної поверхневої епітелізації клінічний офтальмологічний моніторинг за пацієнтами у всіх досліджуваних групах здійснювався через 2, 3 тижні, 1, 3, 6, 9 та 12 місяців після трансплантації, в ході якого проводилось визначення щільності ендотеліальних клітин методом конфокальної мікроскопії. Результати. В процесі аналізу стану приживлення трансплантатів згідно визначеному КРЕКР серед реципієнтів І групи була прийнята нижня межа КРЕКР для відбору донорської рогівки для реципієнтів ІІ групи була прийнята за 50 а також факт відсутності органел та «об’ємності» ендотеліоцитів при конфокальній мікроскопіяї ex vivo. В результаті цього отримано зменшення втрати ендотеліоцитів на трансплантаті в ІІ групі в порівнянні з І, що стає статистично достовірним через 6 місяців після трансплантації. При порівнянні динаміки втрати ендотеліоцитів на трансплантатах у реципієнтів ІІІ та ІІ клінічних груп (з віскопротекцією та без неї, відповідно) ми не отримали статистично значимої різниці на всьому річному періоді спостереження, але при порівнянні І та ІІІ групи ми отримали статистично значиме зменшення втрати ендотеліоцитів вже на 3-му місяці спостереження. Якщо розглядати дану динаміку втрати ендотеліоцитів на трансплантаті у відсотковому аспекті, то за 12 місяців після НАКП в І групі ми маємо середню втрату ≈74% ендотеліоцитів, а в ІІІ групі ≈17%. Висновки. Наявність видимих органел в ендотеліоцитах, візуальна «об’ємність» ендотеліоцитів при конфокальній мікроскопії та коефіцієнт рефлективності ендотеліальних клітин рогівки < 50 (як самостійні три фактори чи в будь-якій комбінації) суттєво зменшують вірогідність виживання ендотеліоцитів на наскрізному рогівковому трансплантаті протягом першого року після трансплантації. Віскопротекція в поєднанні з якісним відбракуванням донорського рогівкового матеріалу за вищевказаними додатковими критеріями майже в 4 рази зменшує відсоток втрати ендотеліальних клітин на рогівковому трансплантаті за перший рік після трансплантації, що є попередженням розвитку пізнього ендотеліального відторгнення рогівкового трансплантату. 2022-01-01T00:00:00Z http://localhost:8080/handle/lib/4536 Title: КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ РИГІДНОСТІ РОГІВКИ Authors: Шаргородська, І. В. Abstract: Актуальність. Останні десятиріччя відмічаються зростанням кількості захворювань рогівки, особливо її ускладнених форм. Особливо вирішальне значення при різних видах патології відіграють зміни біомеханічних властивостей рогівки. Найбільш актуальними питаннями сьогодення виступає діагностика початкових стадій кератоконусу (КК) та ускладнень після проведення ексімерлазерних втручань. Треба відзначити, що до кінця не відомі фактори, які спричиняють розвиток дистрофічного процесу в центральній частині рогівки та призводять до характерної конусоподібної деформації, яка значно знижує гостроту зору. Етіологія та патогенез цього захворювання викликають дотепер багато суперечок. Впровадження широкого спектру технологічних інновацій в світі лікування аномалій рефракції призвели до зростання кількості лазерних корегуючих оперативних втручань. Але не менш важливою є профілактика та прогнозування ускладнень після проведення ексімерлазерних операцій. Мета. Розробити клінічний метод оцінки біомеханічних властивостей рогівки. Матеріали і методи. Обстежено 34 пацієнти (68 очей), середній вік яких становив 30 років. Пацієнтів було поділено на три групи (таблиця 1). В першу групу включили 25 пацієнтів з еметропічною рефракцією (50 очей). У другу групу – 9 пацієнтів (9 очей) з кератоконусом ІІІ-ІV ступеню. Третя група складалась з 9 пацієнтів (9 парних очей пацієнтів ІІ групи) без клінічних ознак кератоконуса. Всім пацієнтам було проведено комплексне офтальмологічне обстеження. Реєстрація кератотопографічних параметрів рогівки проводилася з використанням Шемпфлюг камери Oculus Pentacam дворазово: стандартним методом у вихідному становищі і під час штучного підвищення ВОТ на протязі двох хвилин. Біомеханічні властивості рогівки оцінювалась за допомогою пристрою та методу визначення ригідності рогівки (Сергієнко М.М., Шаргородська І.В., 2017). Отримані результати статистично оброблялись з використанням програми Microsoft Office Excel 2007. Результати. Під час обстеження стандартним методом на Oculus Pentacam у пацієнтів другої групи були визначені значні зміни кератотопографічних параметрів рогівки, які властиві кератоконусу ІІІ-ІV ступеню. У пацієнтів першої і третьої групи визначалися нормальні параметри рогівки. Звертає на себе увагу той факт, що при проведенні модифікованого методу дослідження з використанням Oculus Pentacam, способу і приладу для визначення ригідності рогівки, у пацієнтів третьої групи визначалися деформації, які властиві кератоконусу. Необхідно також зазначити, що при проведенні модифікованого методу дослідження з використанням Oculus Pentacam, способу і приладу для визначень ригідності рогівки були відзначені наступні закономірності (таблиця 1): у пацієнтів з кератоконусом (ІІ група), під впливом навантаження відзначалося достовірне збільшення сферичного еквівалента передньої і задньої поверхні рогівки (= 4,12 і 2,3 дптр відповідно), збільшення коефіцієнту Kmax.(Front) на 3,7 дптр, зменшення максимального і мінімального радіусів кривизни передньої та задньої поверхні рогівки (на -1,2; -1,4 мм та на -0,99 і -1,33 мм відповідно) (р<0,05). Зміни глибини передньої камери у порівнянні з вихідними даними вірогідно не відмічалося (=0,09мм). У пацієнтів з еметропічною рефракцією (І група), під впливом навантаження відбувалося достовірне зменшення сферичного еквівалента передньої і задньої поверхні рогівки (= -0,55 і -0,35 дптр відповідно), зменшення коефіцієнта Kmax.(Front) на 1,13 дптр, збільшення максимального і мінімального радіусів кривизни передньої поверхні рогівки (на 0,27 і 0,16 мм) та незначне зменшення максимального і мінімального радіусів кривизни задньої поверхні рогівки (-0,1 і -0,15 мм) (р<0,05). При цьому глибина 91 передньої камери вірогідно не змінилася у порівнянні з вихідним значенням (= -0,08мм). У пацієнтів третьої групи (парні очі пацієнтів з кератоконусом), де клінічно не відмічалося ознак кератоконуса, під впливом навантаження відзначене достовірне збільшення сферичного еквівалента передньої і задньої поверхні роговиці (= 1,37 і 1,2 дптр відповідно), збільшення коефіцієнта Kmax.(Front) на 1,62 дптр, зменшення максимального і мінімального радіусів кривизни передньої та задньої поверхні рогівки (на -0,8; -0,7 мм та на -0,43 і -0,61 мм відповідно) (р<0,05). При цьому також вірогідно не відзначалося зміни глибини передньої камери при навантаження у порівнянні з вихідним значенням (=0,09мм). Висновки. Виявлено істотне зниження рівня опорних властивостей рогівки у пацієнтів з кератоконусом у порівнянні з еметропами. Проба з навантаженням дозволяє отримати більш точну інформацію про біомеханічні властивості рогівки у порівнянні зі стандартними кератотопографічними дослідженнями, наприклад на Шемпфлюг камері Oculus Pentacam. Розробка спеціального методу визначення ригідності рогівки in vivo дозволить вперше кількісно і якісно охарактеризувати зміни біомеханічних властивостей рогівки у пацієнтів з кератоконусом під впливом проведеного лікування, а також вивчати можливі зміни характеру прогресування хвороби 2022-01-01T00:00:00Z